Останні кілька місяців колишній заступник Генпрокурора України Давід Сакварелідзе у команді колишнього голови Одеської ОДА Михайла Саакашвілі добивається перевиборів парламенту. У квітні "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" об’єднався з партією "ВОЛЯ", а на вихідних – одразу після гучних протестних акцій нової партії під Верховною Радою в Києві – об’єднання представили в Івано-Франківську.
Член ради партії "Рух нових сил" Давід Сакварелідзе в інтерв’ю КУРСу розповів, як його виживали з органів прокуратури, чому після звільнення залишився в Україні та пішов у політику.
До слова, саме Сакварелідзе ініціював відкритий конкурс на керівні посади в місцевих прокуратурах країни та запам’ятався справою "діамантових прокурорів". Однак реформи у прокуратурі закінчилися для нього звільненням, коли група народних депутатів з Одещини поскаржилася генпрокурору Віктору Шокіну…
– Після Революції гідності в Україну запросили команду грузинів провести реформи. Наразі частина з них повернулася у Грузію, частина пішла в політику і позиціонує себе опозицією до влади. Що пішло не так?
Ми крок за кроком йшли із запитами українського суспільства, із моральними цінностями і принципами Майдану. Як тільки ми побачили, що ця влада відійшла від моральних цінностей виборців, ми прийняли для себе рішення, що нинішня влада – це не ті люди, з якими треба йти далі.
Нічого дивного не сталося. Ми залишилися разом з народом, дорожимо своєю репутацією і будемо продовжувати боротися за зміни в країні.
– Ваші опоненти часто закидають, що Одеську область свого часу повністю віддали грузинам, але вони нічого не показали: робота Саакашвілі була спрямована більше на камери, аніж на господарку. Що можете їм відповісти?
А чому Давіда Сакварелідзе звільнили через п’ять місяців його роботи? Як тільки я почав порушувати справи, які зачепили інтереси Порошенка, Кононенка, маю на увазі корупційні схеми на Одеському припортовому заводі, маю на увазі зникнення нафтопродуктів вартістю 750 млн грн, які були вкрадені друзями Турчинова і Авакова; як тільки ми почали порушувати справи по Труханову, Ківалову, народні депутати написали колективний донос, щоб мене звільнити. Це Дейдей, який зараз себе поранив у ногу і симулює поранення, Урбанський – член президентської команди, Пресман, Унгурян та інші.
Так що нема чого розказувати, що нам все дали. Нехай йдуть до біса зі своїми байками! Це каміння, яке вони в нас кидають, ми будемо збирати і потім кидати вже разом з тими людьми, які хочуть боротися за справедливу, достойну країну. Я себе не хвалю, але це був час, коли одеська прокуратура реально порушувала справи високого рівня, що зачіпали інтереси Києва.
– Ви розцінювали своє звільнення як зачистку в органах прокуратури від охочих боротися з корупцією і старою системою…
…Які зачепили вищі ешелони влади – генерального прокурора Шокіна, президента Порошенка, інтереси "Народного фронту" і так далі. Фактично всіх.
– Але справа "діамантових прокурорів", з одного боку, зробила вас відомим, а з другого – вам не вдалося змінити систему і викорінити корупцію в органах прокуратури.
Справа "діамантових прокурорів" розпалила цей процес, оскільки ми наділи наручники на смотрящого від генерального прокурора, і з цього почався конфлікт. Потім він продовжився, коли ми скоротили п’ять тисяч прокурорів за рік і запустили конкурс для міських, районних і міськрайонних прокурорів. Це їм (керівникам Генпрокуратури – КУРС) не сподобалося, бо прокурорам-мільйонерам довелося сісти за комп’ютер, вчити і здавати тести. Вони хотіли зупинити процес реформи. Оскільки знали, що ми дійдемо і до обласного рівня, і до рівня Генеральної прокуратури, де вони переховували тих людей, які не змогли пройти перший етап конкурсу.
– Це все показало, що систему вам не вдалося побороти.
Побороти не вдалося, але підірвати її вдалося. Ми сколихнули систему зсередини і змогли дати поштовх новому етапу реформ. Ми не злилися з системою. Інший на моєму місці домовився б з Шокіним, Порошенком, заробив би кілька мільйонів і поїхав в іншу країну.
– Ви сказали, що вдалося сколихнути цю систему. А що потрібно, щоб її зламати?
Потрібна несистемна людина, яка зрозуміє політичне завдання нової політичної еліти, яка поставить перед собою завдання не захищати розенблатів, полякових, ківалових, труханових і їм подібних, а навпаки – просувати ті реформи, які сьогодні потрібні країні.
– На вашу думку, чим закінчиться справа "діамантових прокурорів"? Якщо їх посадять, чи буде це означати, що органи прокуратури готові до самоочищення від корупції?
Саджає не прокуратура, а суд. Коли в суді розглядалася ця справа, спеціально викликали одного суддю з відпустки, штучно втрутилися в електронний розподіл справ і розписали цю справу на потрібну їм колегію суддів, яка повинна була прийняти потрібне рішення. Потім ми направили до суду другий епізод справи, коли "діамантовий" прокурор віджав бізнес в одного підприємця і зареєстрував його на свою сестру. Так що там вже дві кримінальні справи. Уникнути відповідальності їм буде складно. Але, звичайно, вони будуть максимально старатися відтягнути цю справу і виправдати цих людей, якось полегшити їм покарання.
– Ви займалися набором місцевих прокурорів, який стартував улітку 2015 року. Як оцінюєте його результати?
Не було прецеденту в Україні, коли за рік скоротили п’ять тисяч прокурорів та об’єднали прокуратури. У всій Україні було 718 міських, районних і міжміських прокуратур. Ми скоротили їх чисельність до 118. Тільки керівний склад на місцевому рівні складався з 3660 прокурорів. Ми довели цю цифру до 650. Хоча те, що ми зекономили, забрав Яценюк у центральний бюджет. Він не дав можливості збільшити зарплати працівникам прокуратури.
Ми вперше запустили чотириетапний конкурс на посади місцевих прокурорів. Хоча Шокін, звичайно, все зіпсував. Але для деяких рядових прокурорів, які би в житті не потрапили на конкурс на керівну посаду, це стало прецедентом, і вони піднялися соціальним ліфтом наверх.
Ми запустили процес, який зачепив регіональний рівень прокуратури. Людей, які не пройшли перший етап відбору, заховали в обласні і Генеральну прокуратуру. Як тільки зрозуміли, що конкурс дійде і до них, Шокін дуже захотів нас позбутися. А Порошенко побачив, що найменші коливання системи на низах зачіпають найвищі її ешелони. Шокін був для нього прийнятним, а ми – ні.
– У нас в області на посади не потрапили люди, які мали перші місця у рейтингах. До прикладу, заступник прокурора Надвірнянської місцевої прокуратури Олег Люклян по завершенні другого етапу конкурсу посів 15-те місце в рейтингу. Втім, став заступником прокурора і через два місяці попався на хабарі. Справу у судах не можуть завершити досі… Як така людина могла потрапити у прокуратуру після відбору?
В цьому і полягає проблема. Коли один заступник за зміни, а Генпрокурор і всі інші – проти, не можна справу якісно довести до кінця. Тому що всім комісіям була дана команда підтягувати "своїх" людей у трійку, щоб потім Шокін мав можливість їх призначити.
– Чому, на вашу думку, ГПУ взялася за нардепів-корупціонерів лише зараз?
Я не думаю, що це Генеральна прокуратура. За них взялося НАБУ і антикорупційна прокуратура. Просто, за законом, робить подання Генеральний прокурор. Тому Генеральний прокурор поступив хитро. В цьому випадку він підхопив хвилю і мусив підписати подання, щоб ця хвиля невдоволення не обернулася проти нього. Всі думають, що це ініціатива Луценка. А насправді це результат розслідування НАБУ і антикорупційної прокуратури – САП.
– У той час на місцях нічого не міняється. До прикладу, на Франківщині справи всіх корупціонерів, яких ловлять на хабарі, перекваліфіковують – у зловживання впливом чи шахрайство. Жоден з хабарників не сів, відколи Луценко став Генпрокурором.
Жоден чиновник, навіть середнього рівня, не сидить в українській тюрмі. Ні один з них. Це парадоксально. Тому треба запускати процес дострокових виборів, в цьому немає ніякої трагедії. Ми, "Рух нових сил Михайла Саакашвілі", зробимо все можливе, щоб завести у парламент і в політику максимальну кількість порядних людей, яких об’єднують моральні принципи, а не спекуляції і хабарництво, які зараз об’єднують команду Порошенка.
У багатьох країнах кілька разів мінявся склад парламенту після дострокових виборів і нічого трагічного не відбулося. Потім країни розвивалися. Якщо хтось скаже мені рецепт, чому ми ще два роки повинні терпіти цих людей – розенблатів, полякових, добкіних, гончаренків, пашинських і так далі, – то, будь ласка, я більше не буду про це говорити. В України нема часу. Зараз щоденно з-під носа кожного українця крадуть благополуччя. Будемо чекати з моря погоди? Не будемо. Виходьмо на дострокові вибори і піднімімо хвилю цивільного громадянського протесту, покажімо, що нас багато і ми не будемо миритися з цим безладом.
– Чому "Рух нових сил" об’єднався з "Волею"?
Тому що партія "Воля" близька нам по духу. Тут дуже багато порядних і достойних людей, у них хороші сильні осередки в районах, які вибудувані на ідеології, а не на грошах. Злиття "Волі" з "Рухом нових сил Михайла Саакашвілі" допоможе вийти їй на новий рівень.
– Партія "Воля" позиціонувала себе як багатолідерна партія. Однак, видається, команда "Воля – Рух нових сил" формується навколо конкретного лідера. Як це питання зараз узгоджується серед партійного активу?
Ці лідери нікуди не ділися. Наприклад, у вас є Таня Пришляк (член політичної ради партії "Воля", а зараз і РНС – КУРС), яку всі знають. У нас – Михайло Саакашвілі. Ольга Галабала та Юрій Дерев’янко також залишаються лідерами. У всіх є якась роль у партії. Нічого трагічного в цьому нема. Але Михайло Саакашвілі – це більший калібр політиків за будь-кого з нас.
– Чи будете ви об’єднуватися з іншими політсилами – "Громадянською позицією" Анатолія Гриценка, "ДемАльянсом» чи "Самопоміччю"?
Зараз не час політичних договорняків і безконечного поділу політичних квот. Зараз – час переможних дій. Якщо чисті демократичні політичні сили чи громадські організації готові разом з нами сьогодні боротися і діяти, ми будемо стояти разом з ними поруч. І ніякі квоти, і ніякі партійні бюрократичні рейтинги нас не хвилюють.
"ДемАльянсу" я давно не бачив в якихось активних діях. З "Громадянською позицією" ми ведемо переговори. З частиною "Самопомочі" ми ситуативно співпрацюємо.
Ми готові відкривати спільний штаб дій в конкретному регіоні, в конкретному місті, в конкретному селі з такою силою, яка буде добиватися певних результатів і дострокових виборів.
– Раніше Саакашвілі, а зараз і ваше об’єднання називають проектом Банкової, яка імітує опозиційну діяльність. Цікава версія?
Ну, якщо Банкова зійшла з розуму і спеціально створила собі радикальну опозицію, яка насправді найбільше її критикує… Але я точно знаю, що Порошенко – це не та людина, яка буде отримувати задоволення, коли його сильно критикують і він втрачає і рейтинг, і довіру, а дострокові вибори все ближче і ближче завдяки таким, як ми.
Проектом Банкової нас називають тоді, коли не залишається жодного аргументу проти нас. Хіба Саакашвілі той калібр політика, який буде собакою на поводу у Порошенка? Далеко ні. Це не та людина, яка у когось коли-небудь ішла на повідку.
– Ви ставите перед собою мету – позачергові вибори. Як збираєтеся боротися з адмінресурсом, якщо вони відбудуться?
Так, як боролися українці з адмінресурсом вже два рази. Адмінресурс як такий дуже слабкий, його фактично не існує в такому класичному розумінні, як він зазвичай є в інших країнах.
Щоб був адмінресурс, президента мають поважати чиновники, які йому підпорядковуються. А я не думаю, що у Порошенка зараз така ситуація, щоб його любили, поважали і зубами за нього трималися.
Надходить багато різної інформації, в тому числі і зі спецслужб, і з силових структур, від деяких голів облдержадміністрацій, що вони не впевнені в своєму майбутньому і самі розуміють, що Порошенко довго не протягне.
– Кожні наступні вибори обіцяють зміни, але для пересічного українця нічого суттєво не міняється. Для чого зараз знову чергові позачергові вибори?
Ну, якщо ми знову заведемо у парламент Гончаренка, Розенблата, Ківалова, Полякова, Мартинюка і тому подібних, то, звичайно, не буде змін.
Наша мета – завести у парламент нормальних, порядних людей, яким будуть довіряти люди, яких буде об’єднувати одна ідеологія. Назвіть мені хоча б одну політичну партію, яку зараз об’єднує ідеологія і яка сьогодні у парламенті у більшості. Що, БПП чи "Народний фронт"? Яких правил або цінностей вони притримуються? Це політичні проекти, у яких не було нормальної програми, в якій би чітко було прописано: за два тижні ми зробимо це чи інше.
– Але це якраз приклад того, як адмінресурс допоміг прийти цим партіям до влади.
Не адмінресурс допоміг, а допоміг олігархічний договорняк, і людей ще раз розвели. Тому, якщо була допущена помилка, це не означає, що ми повинні терпіти і чекати ще два роки, а потім ще п’ять років, поки потім знову Порошенко переможе. Заведе у парламент своїх людей і всіх буде тримати у заручниках.
– Чому після звільнення не повернулися в Грузію?
Тому що я завжди дорожив своєю репутацією і я доведу, що і в Україні прогрес можливий. Мною не керує ціль обійняти якусь важливу посаду. Коли мене звільнили, у мене була підтримка на посаду Генерального прокурора, напевне, найбільша за всіх у країні. Але я сказав, що мене це не цікавить, я буду з іншими достойними українцями боротися за те, щоб хороших і нормальних людей було багато у парламенті, щоб новий Генеральний прокурор відчував за собою тил – справжню ідеологію, а не договорняки.
– За що ви живете після звільнення?
За те, що і до звільнення.
– До звільнення у вас була зарплата…
На зарплату я не жив, у мене є нерухомість у Грузії, яку я здавав і досі здаю. І на це живу. На зарплату 6 тисяч гривень ні один заступник Генпрокурора не жив і не зможе прожити, якщо навіть дуже сильно цього захоче.
– Де ви бачите себе за півроку, рік, п’ять?
Точно бачу себе в Україні. Якщо та команда, з якою я зараз, побачить для мене місце в державній чи недержавній структурі, де я повинен щось допомогти, чи зробити, чи виправити, я готовий йти на будь-які позиції. Я командна людина.
– Як поєднуєте політичну діяльність з особистим життям?
У мене поки сім’ї нема. Але, думаю, одне другому не заважає. Всі люди, які активно займаються політикою чи бізнесом, це поєднують.
Але на те, чим я займався, я не дивився тільки як на роботу. Це був мій спосіб життя, це був мій світогляд. Я ніколи не проводив якісь грані. Потрібно було працювати – не відпочивав. Потрібно було чимось жертвувати – робив це. Тому що розумів, що це важливо.
– Незнання мови завадило вам стати головою НАБУ. Чи вже вивчили за цей час мову?
Я погано розмовляю, але добре розумію українську мову. За цей час знання мови, звичайно, покращилося. Трохи закинув навчання через брак часу, але з вересня системно продовжу займатися.
Марія Гаврилюк