понеділок, 24 вересня

Де шукати чисту воду: як Асоціація з ЄС впливає на якість питної води на Прикарпатті

На Прикарпатті, де більшість людей мешкають у селах і п'ють з криниць, якість води бажає кращого. Водопроводи істотно на ситуацію не впливають – багато мереж є зношеними і потребують ремонту та реконструкції. Тож спеціалісти прогнозують подальше погіршення якості питної води в області. Змінити ситуацію може втілення заходів державної та регіональної програми "Питна вода-2020", що розроблені на виконання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Ні собі, ні людям

"Гляньте, яка вода – не те що пити, дивитися на неї не хочеться", – демонструє темну, масну на вигляд рідину в криниці на подвір'ї Ганни П. секретар сільської ради Мирослава Марків. "Наша вода нездала", – махає рукою господиня. Поблизу її обійстя у селі Спас, що на Рожнятівщині, дві вишки-гойдалки качають нафту з свердловин. Сусідка пані Леся демонструє і свою воду – у відрі плюскочеться щось буре. Жінка пропонує зачекати півгодини – на поверхні води у відрі утвориться райдужна плівка. "Взагалі цю воду не беру і в господарстві ні для чого не використовую", – додає вона.

Питну воду в село люди довозять або набирають з громадської криниці в центрі – там вона найчистіша. "Урочище називається Діброва, ще мої батьки пам’ятають, що тут завжди були добрі криниці і чиста вода", – додає Мирослава Марків.

У селі Спас Рожнятівського району більшість криниць мають воду із "масляною плівкою" та нафтовим запахом. В селі розташовано близько 50 свердловин Укрнафти, і люди вважають, що нафта забруднює ґрунтові води. Щоб з'ясувати ситуацію, до ДУ "Івано-Франківський обласний лабораторний центр МОЗ України" із запитом на перевірку води та встановлення джерела її забруднення зверталися депутати обласної ради. Фахівці районного відділу відібрали зразки з чотирьох індивідуальних колодязів і не виявили нафтопродуктів. Власникам криниць відтак надали рекомендації з санітарного облаштування та утримання колодязів.

Недавно громада села Мала Тур’я Долинського району запідозрила забруднення громадської криниці – вода в ній почала заносити відхожим місцем. Сільський голова звернувся до Обласного лабораторного центру – спеціалісти районного відділу відібрали зразки на дослідження. Виявилось, що вода непридатна для пиття. Фахівці дали заключення, що вона не відповідає вимогам Державних санітарних норм за мікробіологічними показниками, а саме через присутність загальних каліформ. Ці бактерії групи кишкових паличок є показником фекального забруднення. Також проби не відповідали нормам за санітарно-хімічними показниками – за вмістом заліза. Воду визнали непридатною для вживання.

Загалом, проблеми з доступом до питної води з різних причин мають громади Городенківського, Тлумацького, Тисменицького, Галицького, Рогатинського районів та частини Долинського – це майже половина території області.

 

Відповідальність приватна і громадська

Виконання Україною Угоди про асоціацію з ЄС передбачає наближення вітчизняного законодавства із забезпечення якості питної води до норм і стандартів Євросоюзу.

В 2014 році Україна взяла на себе зобов’язання протягом наступних 5 років імплементувати Директиву 98/83/ЄС про якість води, призначеної для споживання людиною. Ключова мета цієї директиви полягає у захисті здоров'я людини від несприятливого впливу забрудненої води, гарантуючи відповідну якість цієї води шляхом встановлення науково обґрунтованих нормативів і визначення вимог до її моніторингу. У дослідженні ДУ "Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва НАМН України" з приводу імплементації цієї директиви зазначено, що в ДСанПіН рівні вмісту більшості хімічних речовин відповідають нормативам згідно з директивою ЄС (Гігієна населених місць. №63. 2014).

Що стосується індикаторних показників, за якими оцінюється епідеміологічне благополуччя територій та їхніх мешканців, то з 18 маркерів у директиві ЄС та ДСанПіН збігаються нормативи для 14 індикаторних показників. Через непріоритетність для України та відсутність атестованих методів визначення в питній воді відсутні в ДСанПіН три індикаторні показники та шість обов’язкових в ЄС показників. Відтак спеціалісти зауважують про необхідність привести маркери у відповідність до директиви.

Наразі на виконання Директиви 98/83/ЄС у травні 2017 року змінили ЗУ "Про питну воду і питне водопостачання", зокрема уточнили визначення питної води. Такою вважається вода для споживання – водопровідна, бутильована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел.

"Івано-Франківський обласний лабораторний центр МОЗ України" (ОЛЦ) відстежує якість питної води за санітарно-хімічними, паразитологічними та гігієнічними показниками відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10. До санітарно-хімічних маркерів якості води серед інших відноситься і відсутність у ній нітратів. Це відповідає Директиві 91/676/ЄС про захист вод від забруднення нітратами сільськогосподарського походження, яка передбачає моніторинг стану і якості ґрунтових вод. Саме вони є основним джерелом питної води для прикарпатців.

Мапа держсанепіднагляду ОЛЦ - "вода питна"

Більшість населення Івано-Франківщини користується джерелами нецентралізованого водопостачання, повідомила заступник директора з питань дослідження фізичних та хімічних факторів ОЛЦ Наталія Руднєва. Простіше кажучи, прикарпатці п'ють з криниць – приватних і громадських. А також беруть воду із природних джерел, що спеціально для цього облаштовані.

Комунальні водопроводи, – а їх наводнюють місцеві річки, – використовує менш як третина населення області. Наприклад, в Тлумацькому районі тільки 0,5% мешканців сіл охоплено централізованим водопостачанням, в райцентрі Тлумач цей показник становить 30,6%. На цей час, за даними управління житлово-комунального господарства ОДА, водопроводи напувають всі 15 прикарпатських міст, 13 з 24 селищ (54%) та 25 сіл (3,4%). Івано-Франківщина є третьою в Україні областю за кількістю сільського населення.

"Більшість міського та сільського населення області використовує воду із неглибоких джерел перших водяних горизонтів. Перший ґрунтовий потік є дуже чутливим до опадів, танення снігів та побутового забруднення", – зазначає Наталія Руднєва.

На рівень води в криницях у селах практично всієї області впливає сезонне зниження рівня річок – вони наповнюють водоносний горизонт.  Найбільш гостра ситуація у Городенківському, Тлумацькому, Галицькому та Рогатинському районах. В цих самих районах складна ситуація із якістю питної води, йдеться в узагальненому звіті-моніторингу води криниць з метою попередження виникнення водно-нітратної метгемоглобінемії у дітей за І півріччя 2018 року. Спеціалісти територіальних філій ОЛЦ за цей час обстежили 1211 індивідуальних колодязів, вміст нітратів виявили у 13%. Найбільша кількість перевищень за вмістом нітратів реєструється спеціалістами Рогатинської міськміжрайонної (35,0%), Снятинської міжрайонної (27%) та Івано-Франківської міськрайонної (14%) філій. Не реєструвалися нестандартні проби за вмістом нітратів у Тисменицькому, Богородчанському та Калуському районах.

Із громадських колодязів взяли на дослідження 156 проб, з них 14,7% не відповідали вимогам державних стандартів за санітарно-хімічними показниками, у 10% виявили перевищення за вмістом нітратів. У Снятинському та Городенківському районах перевищення за нітратами зафіксували в 50% проб. Ця вода визнана непридатною до вживання. Особливо шкодить вона здоров'ю діток. 

Бактеріологічне забруднення громадських колодязів дослідили у 136 пробах, 30,1% не відповідали показникам епідемічної безпеки.

"Ми інформуємо органи влади та організацію, яка експлуатує джерело води. Наприклад, у випадку з дитсадками, які в селах користуються громадськими колодязями, то директора та управління освіти РДА, а також сільську раду. Якщо приватні криниці – це відповідальність людей, то громадські – місцевої влади. Відповідно, сільські та селищні ради мають двічі на рік – після весняного танення снігів та перед зимою – чистити колодязі. І навесні, раз на рік, робити аналіз води у них. Це дозволить істотно знизити рівень забруднення", – пояснює заступник начальника ОЛЦ.

"Рівень бактеріологічного забруднення питної води на Івано-Франківщині досить високий тому, що мало хто з власників дотримується санітарних вимог", – констатує Наталія Руднєва. Вона відзначає, що служба має інформативну та рекомендаційну функції. Контрольну з 2013 року прибрали. Спеціалісти ОЛЦ не мають повноважень перевіряти, чи виконані їхні рекомендації  з утримання джерел питної води та покращення її якості, і впливати на власників.

Функції контролю в ході реформування системи загального нагляду передали обласній Держпродспоживслужбі. Але передбачили перевірку централізованих систем водопостачання. А у випадку з приватними криницями та громадськими джерелами – виїзд на скарги та надзвичайні ситуації. Споживання забрудненої води з приватних джерел – а такі випадки непоодинокі – до НС не належить. Крім того, сама Держпродспоживслужба аналізувати якість води не може – для цього вона має укладати угоду та замовляти дослідження в ОЛЦ.

Хоч в останні два роки, відзначає Наталія Руднєва, інформування почало давати результат – люди "пішли до епідеміологів". Замовляють аналізи питної води з криниць, свердловин та колонок здебільшого міські мешканці. Вартість комплексного аналізу води на санітарно-хімічне та бактеріологічне забруднення – 394,49 грн. Плюс окрема плата за прейскурантом за низку маркерів, які не входять у типове дослідження. Як-от на забруднення нафтопродуктами. Приватні перевірки також показують високий рівень бактеріологічного забруднення води, що вимагає змін в утриманні джерел питного водопостачання, констатує спеціаліст.

 

На совісті місцевої влади

Нагляд за якістю питної води передбачний і в місцях підвищеного попиту – так фаховою мовою називають каптажі, облаштовані природні джерела. Щомісяця ОЛЦ відстежує їхній стан. Станом на 10 серпня районні та міська служби перевірили 15 каптажів.

У селі Крилос Галицького району – вода питна, відповідає санітарним нормам. У селищі Верховина – без забруднень. Так само у селі Ясенів-Пільний Городенківського району та в урочищі Біленька біля села Стрільче Снятинського району. Якісна вода у "Духовій криниці" біля Єзуполя, у каптажі міського парку міста Долини, в джерелі "Капличка" мікрорайону "Підгірки" в Калуші, у каптажах на озері в міському парку Івано-Франківська та на вул. Ленкавського, у джерелі Карпатського НПП в Ворохті (з виходом біля автотраси).

"Склад води в природних джерелах постійно змінюється, тому є потреба постійного нагляду", – коментує Наталія Руднєва. Такої проблеми позбавлене централізоване водопостачання, але воно потребує постійного нагляду в частині дотримання технологій очищення води та підготовки її до споживання. В цьому випадку загрозу якості води складають зношені мережі – вони виявляють себе як вторинні забруднення. Нестандартні проби з водопроводів – на совісті місцевої влади, зазначають епідеміологи. Інформація про такі викладена на мапі санепіднагляду ОЛЦ. 

"За останні роки якість води централізованого водопостачання області погіршилася як за бактеріологічними, так і за санітарно-хімічними показниками. В першому півріччі 2018 року питома вага невідповідаючих ДСанПіН 2.2.4.-171-10 за бактеріологічними показниками склала 2,3%, в т. ч. сільських водопроводів – 9,9%", – йдеться у звіті служби, що поданий начальнику управління ЖКГ ОДА Ігорю Гуніну.

Бактеріальне забруднення питної води виявили на комунальних водопроводах міста Долини, селища Войнилів, Отинії (16,7%), міста Тлумача (15,2%), Ворохти та Заболотова, села Коршів Коломийського району, Лани і Маріямпіль Галицького району (по 20%), Вікняни Тлумацького району (31,8%).

За санітарно-хімічними показниками невідповідність нормам 3,3%, у водопровідній мережі сіл – 11,4%. Передовсім йдеться про підвищену жорсткість води за кальцинатами, така виявляє себе накипом, білуватими лусками при кип'ятінні. Найбільш жорстку воду подавали водопроводи міста Бурштин (100%), сіл Задністрянськ (100%), Маріямпіль та Лани (понад 30%). Підвищений вміст заліза зафіксували у водопровідній воді в Калуші. А підвищену каламутність та окислюваність – у Тлумачі (32,6% досліджених проб).

На Івано-Франківщині перша станція з пом’якшення води була відкрита в 2012 році. На сьогодні є 6 таких станцій. Щоправда, функціонують вони з перебоями – закінчуються реагенти, виходить з ладу обладнання. Подібна ситуація спіткала і проект з фторування води, що його почали реалізувати в області в середині 2000-х. Особливість прикарпатської води в тому, що вона позбавлена природного фтору – це викликає карієс. За захворюваністю зубів у дітей Прикарпаття – серед лідерів в Україні.

Епідеміологів тривожить і те, що з 40 водопроводів області, які на цей час працюють, тільки 8 за останні три роки проводили дослідження води на радіаційні показники безпечності. В цьому сенсі можна бути впевненим у воді Франківська, Калуша, Коломиї, Надвірної, Рогатина, Яремчі, Бурштина, Долини та калуського ТОВ "Карпатнафтохім".

"Бачимо, що найменше уваги приділяється сільським водопроводам. Ситуація, що склалася, потребує термінового втручання. Якщо сільські ради, керівники водного господарства, влада всіх рівнів, а головне – самі мешканці не будуть порушувати питання забруднення питної води, то ситуація в області в найближчі п’ять років буде тільки погіршуватися", – прогнозує фахівець ОЛЦ з більш як 20-річним стажем Наталія Руднєва. 

 

"Добре" і ще добріше

Якість води у річках Прикарпаття відстежує лабораторія Дністровського басейнового управління водних ресурсів – на виконання Програми державного моніторингу довкілля, що корелюється з директивою ЄС 98/83/ЄС. На сайті відомство звітує про водогосподарську обстановку в області та про дослідження рік Дністер та Прут і їхніх приток. Моніторять за гідрохімічними і радіологічними показниками 20 створів на 12 ріках, 17 – у басейні Дністра та три – Пруту, в т. ч. на кордоні з суміжними областями та країнами. В такий спосіб виконуються вимоги "водного" законодавства ЄС, зокрема "Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків", 1992 рік.

Точки контролю в межах області встановлені з урахуванням розташування потенційних забруднювачів води. Найбільше води забирає для водопостачання обласного центру КП "Івано-Франківськводоекотехпром" і скидає стічні води у Бистрицю – відтак стан води відслідковують нижче по течії у селі Єзупіль. Для визначення впливу стоків Калуського промвузла є створ на ріці Сівка у селі Войнилів. Стоки ТзОВ "Уніплит" та ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" відстежують на ріках Саджава та Ворона. Чим і як забруднює річки "туристична інфраструктура" області, контролюють на двох створах Пруту – в містах Яремчі та Коломиї. Проби води відбирають щоквартально, а у місцях розташування питних водозаборів Франківська – щомісячно. Водники області проводять загалом близько 3 тис. досліджень якості води та понад 8 тис. вимірювань якості поверхневих і ґрунтових вод у рік – врахована директива ЄС 91/676/ЄС.

У липні водники опрацювали 9 проб поверхневих вод – на 4 питних водозаборах обох Бистриць, на Пруті та Лімниці. Крім того, перевірили Дністер в селі Устечко, Прут в Яремчі, Лукву в Боднарові, Ворону в Отинії, Любіжню в Делятині. "Стан води в річках, які є джерелами питного водопостачання, задовільний. Відповідно до Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями, води в річках є ІІ класу якості, 2 категорії і за станом "добрі", за ступенем чистоти – "чисті". Стан води в річках, проби з яких відбираються щоквартально, задовільний", – інформує Дністровський БУВР.

Поверхневі води річки Дністер, як визначила лабораторія, також "в основному задовільної якості". Градація маркерів передбачає стан від "дуже доброго" до "незадовільного". Аналіз гідрохімічних досліджень води Дністра в місцях питних водозаборів та на більшості транскордонних ділянок відповідав нормам.

Найбільш забрудненою на Прикарпатті, інформують водники, є річка Саджава, що перебуває під тиском Долинського ВУВКГ та ТзОВ "Уніплит". Основними забруднювачами поверхневих вод на Прикарпатті є недостатньо очищені стічні води підприємств виробничої та житлово-комунальної галузі. За даними управління ЖКГ ОДА, частка домогосподарств, житло яких обладнано каналізацією, становить на Прикарпатті 74,4%, причому більшість – септики. А в обсягу забруднених зворотних вод у поверхневі водні об’єкти 24% – ті, що не проходили очистку.

 

Перетворення

Покращити ситуацію в цьому напрямку була покликана загальнодержавна цільова програма "Питна вода України" на 2011 – 2020 роки та відповідні регіональні цільові програми.

"Програма залишилась нереалізованою через відсутність відповідного фінансування у держбюджеті країни на 2013–2017 рр. Фінансування цієї Програми передбачалося лише держбюджетом на 2011 – 2012 рр. і було частковим. За даними Рахункової палати України, рівень виконання заходів першого етапу Програми за рахунок бюджетних коштів становив лише 16,9%. При цьому з державного бюджету фінансувалося тільки три з п’яти передбачених нею завдань", – повідомила Омбудсмен Валерія Лутковська у звіті парламенту за минулий рік.

Також Уповноважений з дотримання прав людини, а в нашому випадку йдеться про якісну питну воду як частину безпечного довкілля, відзначає низький прогрес впровадження норм ЄС, що містяться, зокрема, у "Протоколі про воду та здоров’я" до "Конвенції про охорону та використання трансграничних водотоків". У 2003 році Україна підписала Протокол та стала стороною угоди, ратифікувавши її Законом від 09.07.2003 р. № 1066-IV. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.09.2011 р. було затверджено Національні цільові показники України до "Протоколу про воду та здоров’я", а 26 вересня 2011 року Кабмін зобов’язав Мінрегіонбуд, Мінагрополітики, МОН та МОЗ надавати Мінприроди відповідну інформацію щодо Національних цільових показників. Таких затвердили 15.

"Доводиться констатувати, що Україна не демонструє значного прогресу у впровадженні вимог "Протоколу про воду та здоров’я", про що свідчить виконання лише двох Національних цільових показників, які стосуються інформування громадськості та опублікування показників", – відзначає Лутковська.

В рекомендаціях Омбудсмена для забезпечення прогресу серед іншого пропонується органам влади та місцевого самоврядування здійснити оцінку екологічного та гігієнічного стану джерел питного водопостачання та відповідності зон санітарної охорони та водоохоронних зон встановленим нормативним вимогам; здійснити інвентаризацію каналізаційних очисних споруд; здійснити будівництво й реконструкцію водопровідних та каналізаційних очисних споруд з метою зменшення обсягів неочищених стічних вод, що скидаються у водні об’єкти, а також утилізацію осадів; розробити схеми оптимізації роботи систем централізованого водопостачання.

За цими напрямками на Івано-Франківщині в рамках реалізації регіональної цільової програми "Питна вода" 2012 – 2020 є видимий поступ.

"В період до 2017 року коштів з державного бюджету не було. Тому практично основним джерелом регіональної програми став обласний бюджет, – повідомила заступник голови ОДА Марія Савка. – За рішенням обласної ради минулого року внесені зміни до програми та збільшено її фінансування до 2 млн грн в рік. Тоді як у попередні роки фінансування складало 800 тис. грн".

В 2016 році за кошти програми "Питна вода-2020" в області продовжили будувати водопровідні мережі у Верховині (400 тис.), проводили будівництво насосної станції в селі Комарів Галицького району (200 тис.), виготовили проектно-кошторисну документацію на буріння та облаштування свердловини питної води в селі Вікно Городенківського району (100 тис.), замінили насосне обладнання в Отинії та селі Олеша на Тлумаччині (по 50 тис.).

В 2017 році, повідомила Марія Савка, за 800 тис. грн продовжили окремі роботи попереднього року та виконали капремонти систем водопостачання в Яблуницькому НВК та Стебнівській школі на Верховинщині, продовжили ремонт водопроводу села Чортовець на Городенківщині та у житловому кварталі "Заріка" в місті Галичі. Фінансували приведення до нормативних вимог зони санітарної охорони громадської криниці в урочищі "Питій" в селі Спас на Рожнятівщині.

"На цей рік затвердили фінансування 23 об'єктів на 2 млн грн. На 1 липня ОДА профінансувала 1,6 млн грн, – уточнює Марія Савка. – Серед найбільших проектів-2018 – реконструкція системи водопостачання житлового масиву в районі лісокомбінату у Делятині, водопостачання Чернятина на Городенківщині, будівництво водопроводу в урочищі "Кам'янець" у Тисмениці, буріння громадської свердловини для водопостачання школи й дитсадка села Поляниця Болехівської міськради. Загалом передбачено 4 свердловини, покращення водопостачання 6 навчальних закладів, будівництво насосної станції, ремонт та придбання обладнання для лабораторій і реагентів для пом’якшення води".

На рівні держбюджету цього року відновлена підтримка програми "Питна вода України" до 2020 року – за принципом співфінансування проектів. Проект ОДА "Реконструкція очисних споруд по вул. Залізничній, 57  у селищі Брошнів-Осада Рожнятівського району Івано-Франківської області" пройшов погодження Мінрегіонбуду і має бути профінансований до кінця року на 10 млн грн.

Також, додала профільний заступник голови ОДА, цього року з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища виділили 35 млн грн для будівництва очисних споруд та каналізаційних мереж в курортному місті Яремчі.

"Це значно вплине на чистоту води в ріці Прут, яка є притокою річки Дунай. Це важливо не лише для Прикарпаття та України в частині виконання Євроасоціації, а й для країн ЄС – з точки зору чистоти транскордонних вод", – зазначає Марія Савка.

Якщо врахувати, що й на заходи із забезпечення якісною питною водою прикарпатським ОТГ в рамках регіональної програми цього року виділили 435 тис. грн, – а це 21,8% від запланованих коштів, – то можна зробити висновок, що Асоціація з ЄС та імплементація "водних" директив з часом таки дадуть якісну питну воду прикарпатцям.

Наталія Кушніренко

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

Матеріали публікуються в рамках проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа". Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів). 

КОМЕНТУВАТИ