– Товаришу генерал, як, на вашу думку, змінились Збройні Сили України з початку подій на Донбасі?
На початку антитерористичної операції ми мали проблеми з укомплектованістю наших частин та підрозділів молодшими офіцерами. На момент початку АТО рівень комплектації ланки командирів взводів був просто мінімальним. Можна навіть сказати, що він сягнув нижче критичної лінії. Ситуація мала виправитись з початком мобілізації. Військкомати почали активно працювати у цьому напрямку. Чимало молодших офіцерів запасу прийшли до лав Збройних Сил. Однак більшість з них просто не мали військового досвіду. Через економічну скруту, що панувала у воєнній сфері нашої держави, вони не залучалися до служби в Збройних Силах України, а просто закінчували військові кафедри у своїх ВНЗ, ось, власне, і все. А світовий та історичний досвід вчить нас, що рівень офіцерів запасу потрібно підтримувати постійно, але на це знову ж таки потрібні кошти, яких, як завжди, не вистачало. От ми і отримали, м’яко кажучи, не зовсім підготовлених офіцерів первинної ланки.
Іноді доходило до колізій, коли з запасу приходили представники рядового складу, які мали більше досвіду, знань і практичних навичок, ніж деякі відмобілізовані офіцери. Однак реальні бойові дії дали нашим людям можливість на самовдосконалення. Це був шанс безкомпромісного визначення "хто є хто". І той командир, який проявив себе, свій характер і свою волю в цих важких випробуваннях, залишався командиром і надалі.
– Тобто війна стала таким своєрідним "ситом якості", яке дозволило виділити фахівців і так званих «паперових спеціалістів»?
Власне так. Справжній офіцер має три складових успішної діяльності. Перше – бути особистістю з високими моральними якостями. Друге – мати міцну силу духу. І третє – мати бездоганні професійні знання. І всі, хто зміг поєднати це в собі, стали справжніми командирами і лідерами. Принагідно зазначу, що й реагування на ситуацію з боку вищих ланок військового управління не забарилося. Начальником Генерального штабу було оперативно прийнято рішення щодо внесення змін у нормативну базу порядку проходження служби особами офіцерського складу. Скажімо, тепер з’явився такий механізм: якщо сержант запасу має відповідний фах та освіту і позиціонує себе як лідер, він може претендувати на посаду з присвоєнням первинного офіцерського звання. Така робота іде і у нашому оперативному командуванні. Скажу відверто – це непросто. Адже все впирається в дуже обмежені часові проміжки. Однак процес пішов і ми спостерігаємо позитивну динаміку.
– Але це первинні офіцерські ланки. А як складаються справи з керівниками вищих щаблів – командирами батальйонів та бригад?
Скажу, що війна наклала відбиток на всі аспекти армійського життя, змусила багатьох думати зовсім по-іншому, ніж раніше, і по-іншому приймати рішення. Справа в тому, що за мирного часу на всіх командно-штабних навчаннях питанням, пов’язаним з контртерористичною діяльністю всередині країни, приділялося критично мало уваги. І це ще м’яко кажучи. В основному акцент робився на ведення позиційної широкомасштабної війни. Вважалося, що у разі, коли бойові дії вестимуться біля якихось великих населених пунктів,або в густонаселених районах, то все цивільне населення буде евакуйоване, а ми, відповідно, будемо вести бойові дії, так би мовити, в "чистому полі". Нас вчили, що до нападу противника ми будемо готові, нас завчасно сповістять, і ми матимемо певний час, аби полагодити техніку та розгорнути резерви. Тобто все буде добре. І техніка буде справна, і люди підготовлені, і взагалі, ми все встигнемо. Однак досвід проведення АТО показав, що помилка в недостатній увазі до підготовки проведення антитерористичних заходів всередині держави нам дорого обійшлася від самого початку ведення бойових дій. Проте зараз ми навчились багатьом речам. Головна з яких – уважно і швидко працювати над помилками. Навантаження на командирів всіх рівнів зараз просто шалене. І кожен розуміє, що за будь-яким прийнятим рішенням стоять людські долі і цілісність нашої держави. Отже, немає ніяких сумнівів, що ми на вірному шляху.
– Виходить так, що ми вчимось "просто з коліс"?
Зараз ми отримуємо просто безцінний досвід. На жаль, він пов'язаний з перебігом реальної війни. Однак цей досвід не замінити жодними тренуваннями чи навчаннями. Більш того, офіцери виявляють велике бажання бути саме тут, в АТО. Адже лише тут є реальне застосування їхнім знанням. Вони вдосконалюються як фахівці всіх ланок – від тактичної до стратегічної. Відбувається і швидке злагодження колективів.
– Робота штабів в зоні АТО часто-густо піддається критиці. Що змінилось в штабній роботі зараз?
Якщо порівнювати з довоєнним часом, значно збільшилась оперативність та виваженість прийняття рішень. Скорочується час в постановці завдань. Тепер вони ставляться практично "онлайн". В рази стало менше помилок в роботі офіцерів штабу, і в більшості випадків вони просто виключені. Адже кожен офіцер органу військового управління розуміє, що розпоряджається життями людей. А з цим не жартують. І ніхто не має морального права посилати людей на смерть. Тому коли є поєднання моральності і професіоналізму, тоді кожен працює на совість. Можна сказати, що зараз з’явився новий офіцер штабу як професійно-етичний стандарт.
– Чомусь про АТО прийнято говорити виключно як про поразки. В нас є бойові успіхи, про які можна говорити?
Звичайно, так. Скажімо, за час участі в АТО воїнам частин і підрозділів оперативного командування "Південь" є чим пишатись. Але щоб осягнути наші перемоги, потрібно розуміти, що підрозділи сил АТО виконують свої обв’язки в режимі реальних бойових дій. І виконують реальні бойові завдання. Тобто до режиму припинення вогню ми виконували тактичні дії, зокрема наступальні і рейдові, а також завдання з вогневого ураження. І звичайно, в нас є результати. Наголошую, що наведені мною далі цифри – це офіційні і підтверджені дані. Так от, за час участі в АТО воїни оперативного командування "Південь" лише з жовтня минулого року знищили 92 танки противника, 121 одиницю бойових броньованих машин, 37 ракетних систем залпового вогню (з них 5 – установок "Смерч", 31 – БМ21 "Град", 1 – ТОР "Буратіно"), 86 артилерійських систем (з них 1 – 2С1 "Гвоздика", 3 – 2С3 "Акація", 1 – 2С4 "Тюльпан»", 81 – самохідну артилерійську установку, яку не змогли ідентифікувати після знищення). Кількість втрат ворога, за оперативними підтвердженими даними, сягає понад тисячу чоловік безповоротних втрат.
Ми знаємо, що ворог відчуває нашу силу і міць. Просто так проти нас агресор ніколи не проводить наступу чи нападів. Кожна операція проти воїнів ОК "Південь" має ознаки чіткого планування. Ми сприймаємо це як визнання нашої боєздатності. І взагалі, якби Збройні Сили України були слабкими, то ворог давно був вже далеко за центром нашої держави. І те, що ми втримали всі наші рубежі, воюючи з воєнізованими структурами, організованими формуваннями терористів за безпосередньої підтримки з боку частин і підрозділів РФ, – це успіх.
Повірте, якби сепаратисти не отримували підтримки з боку Російської Федерації в техніці, боєприпасами, інструкторами, живою силою тощо, то ми б вже давно відновили всю територіальну цілісність нашої держави. Однак, маючи підтримку з боку російської армії, яка, до речі, є, за оцінками західних експертів, другою в світі за боєздатністю, сепаратисти і бандформування продовжують воювати.
– Нерідко керівникам в АТО дорікають нібито замовчуванням наших втрат. Тобто за даними штабу АТО було чимало обстрілів, а за даними РНБО наші втрати мінімальні. Скажіть, наскільки це відповідає дійсності?
Хочу запевнити, що весь облік наших втрат цілком правдивий і об’єктивний. І якщо є певні розбіжності в даних, то вони виникають тоді, коли перед тим, як зафіксувати загибель або поранення військовослужбовця, його потрібно побачити і ідентифікувати. Такі є норми і правила. На жаль, трапляються випадки, коли люди пропадають безвісти і ми тимчасово не можемо встановити їхню подальшу долю. Ми робимо все можливе, щоб взнати, де ця людина, чи в полоні, чи поранена, чи, не дай Бог, загинула. Отже, можу стверджувати, що наші дані щодо втрат завжди правдиві, адже подаються за фактом, який має підтвердження. Крім цього, в нас є чимало контролюючих органів – від громадськості до прокуратури. Отже, щось приховати зараз просто неможливо. Та, я вважаю, і непотрібно. Командування ОК "Південь" не зацікавлене в приховуванні інформації, адже все таємне рано чи пізно стане явним.
– Чи змінилась якось мотивація до служби? Кажуть, що патріоти закінчились ще під час перших хвиль мобілізації.
Я вам скажу чесно, що з початку антитерористичної операції, власне, в першій хвилі мобілізації було чимало питань з психологічною готовністю людей. І до цього є чимало прикладів, які я зараз не буду перераховувати. А от з наступними хвилями мобілізації реально збільшилась кількість тих, хто іде служити добровільно. Тобто людей з переконаннями, людей, які знають, куди, а головне – навіщо вони йдуть. Ті, хто мобілізуються зараз, мають на порядок вищу мотивацію, ніж їхні колеги з попередніх хвиль мобілізації. Однак в цьому питанні і Генеральний Штаб ЗСУ, і Міністерство оборони України зробили певні висновки. Якщо в попередні періоди визначався досить невеликий проміжок часу на збори мобілізованих, то тепер система зазнала певних змін, які принесли позитивні результати.
– Як змінились стандарти забезпечення наших військ відповідно до умов сучасної війни?
З цього питання краще наведу приклад з особистого досвіду. В один з населених пунктів Донецької області ще на початку нашої діяльності прибули представники ОБСЄ. І коли у спілкуванні з представником цієї місії виникла тема про один з наших підрозділів, я почув, що "на передову прибули добре екіпіровані українські бійці". На війні немає дрібниць. Тут однаково важливі й індивідуальне екіпірування військовослужбовця, і сучасні автоматизовані системи управління. Бойові дії дали поштовх до змін наших стандартів забезпечення фактично в усіх напрямках. Наприклад, все більшого застосування у бойовій роботі отримують тепловізори та прилади нічного спостереження, що дозволяють бійцям виконувати свої завдання вночі. Крім цього, ми маємо зараз на озброєнні ще чимало технічних "гаджетів", по які розповідати поки що рано. Ну, а результати бойового застосування дають нам однозначний сигнал, що так і потрібно діяти й надалі і ми прямуємо вірним шляхом. Повірте, що після кожного бою чи окремого епізоду всі наші офіцери від командира взводу і вище роблять висновки і аналізують події в усіх вимірах. Таке постійне узагальнення невдовзі має стати матеріалом для фундаментальних досліджень, висновки яких ляжуть в основу філософії нової української армії.
– На вашу думку, нова армія України потребуватиме кардинальних змін чи ми якось будемо прогресувати з того, що є?
Тут все просто. Хочеш миру – готуйся до війни. Потрібно буде серйозно зайнятись таким інститутом, як армія. Більш того, ми вже займаємось створенням нової армії. Всі процеси бойового навчання і злагодження як у пунктах постійної дислокації, так і на полігонах зазнають певних змін. Відбуваються три глобальних процеси, які доповнюють один одного. Ми зараз і ведемо бойові дії, і займаємось реформуванням Збройних Сил, і оновлюємо озброєння і бойову техніку. Однак головне наше надбання – це люди. Ми вже маємо чимало військовослужбовців, які отримали бойовий досвід. Саме вони стануть основою майбутніх військ. І я переконаний, що це буде найкраща боєздатна армія Європи і світу. В нас є люди, досвід та бажання керівництва України до змін на краще. Отже, вірю у добре майбутнє.
Передова інформаційна група Юрій Повх, Тарас Грень