Пан Олександр щодня щось будує, ліпить, вирізає, малює, майструє, кує, різьбить, шпаклює, реставрує, синтезує, імпровізує. Результат – кілька музеїв у власному домі.
Олександр Погодін – підполковник міліції у відставці, одружений з пані Інною, має двох синів – Сергія і Андрія і двох онуків – Іллю та Кирила. Чоловік активно займається спортом: у себе вдома облаштував спортивну територію, де з сином піднімають залізо під важкий рок. Він об’їздив Крим і Закарпаття на велосипеді, бігає, а з виходом на пенсію ще й відкрив у собі жагу до творчості. І таку сильну, що вже відкрив музей у хаті і звів екзотичне міні-місто.
Як усе почалося
А почалося все з більярдних столів.
"Я собі подумав: якщо інші можуть сконструювати більярд, то чому я не можу. Я їх створив на замовлення десь 150. Один стіл можу зробити за 15 днів".
А потім hand made проявився у всьому. Чоловік знизує плечима, мовляв, і сам не розуміє, як це все у нього виходить, він просто бере і робить. Раніше не було жодного досвіду малювання, ліпнини чи різьби. А нині – морські епізоди на фасаді будинку, краєвиди європейських столиць на стінах, ретро-автомобіль, тренажер у формі гільйотини, замки з реальності і з казок, кубик Рубика, вмонтований у пляшку, мармуровий дельфін, дерев’яні панно із зашифрованими назвами музичних гуртів, люстра з засушеної риби, кулемети, тварини людського зросту… Та це далеко не весь перелік. Мабуть, у цьому домі креативність Олександра торкнулася кожної речі.
"Та я майструю з будь-чого. Були би гроші, то я би стільки всього зробив".
Чоловік купує сировину на блошиних ринках, секондах, у знайомих зі знижкою, друзі часто дарують матеріали. На закупи ходить щодня, а якщо вже виникла ідея щось створити, то його вже не спинити.
"Ось дельфін. Я і сам не розумію, як він у мене вийшов. Мені привезли глибу, а у мене і перфоратора не було, ні інструментів, нічого ж не вмів робити. Я просто збагнув, що хочу щось виконати з цього матеріалу, то взяв і зробив дельфіна".
Музей: міста, авто, зброя
Уся оселя сповнена чудернацькими виробами, але це не створює хаосу, радше – своєрідну гармонію. У кімнатах органічно знайшла своє місце колекція тарілок із зображенням моря, гір і міст, за кожним поворотом відкриваються свої авторські цікавинки. Найбільша їх концентрація – в окремому просторі в будинку, своєрідному музеї. Охороняють витончену вхідну браму величезний краб і вусатий воїн. Тут розташувався і зенітний кулемет.
"Я придбав крабові клешні, "відреставрував" їх, зробив корпус. З дітьми жартую: бачите, які "руки" у риби. А лицаря цього виготовив із барабанів пральних машин і чайників".
За брамою – Франківськ на всю стіну, Мерседес із ванної, мармурове місто на місці каміна, саморобні дерев’яні меблі, барабани з відер, тренажер у формі гільйотини, кулемет Максима зі старих деталей авто і торшера від лампи, колекція рапір і шпаг, коваль у пляшці Jack Daniels – усе є працею Олександра Погодіна. Ввечері локація сяє гірляндами і ліхтариками, тут часто грає музика з підсилювачами, а Олександр з сином грають на барабанах і піднімають залізо.
"Музику врубаю, що аж мухи дохнуть. Deep Purple, Pink Floyd, Queen, Ozzy Ozbourn, Gary Moore, Nazareth. Я собі прийшов, постукав по барабанах, качнувся, сто кілограм спокійно штовхнув, побив грушу…"
Парк із палацами, тваринами і кораблем
Виходимо з виставкової локації і прямуємо у двір, де постав колоритний оазис. Тут веселі замки, наче з мультиків, а контрастує з ними суворий авторський мотоцикл. Подвір’ям бігають такса Ліза і кіт Пушок, які завжди поруч, коли Олександр щось майструє. А господар завжди у процесі, навіть у холод і зливу він декорує фасад свого будинку.
"Поступово я ліплю свій дім".
І саме ліпнина є ключовою технікою у містечку, яке чоловік збудував біля свого будинку. Тут постав простір з кораблем, кількома замками, мініатюрними джунглями, пушками і постійними жителями – суворим піратом і стрункою ефіопкою, кіньми, слоном і бегемотом, гігантською черепахою і мавпою, а незабаром тут оселяться нові мешканці. І цю територію обожнюють сусідські діти. Олександр для них це все і накреативив.
"Та це я просто збудував для дітей. Вони тут часто бавляться, я нікому не забороняю. Також пускаю їх у двір поскакати на батуті. Зі старих дощечок звів корабель, докупив міцніших для щогли і палуби, а каюту оснастив "апаратурою", бо ж діти люблять натискати на кнопки. Я їм відкриваю корабель, і вони собі пливуть".
У мініатюрному парку виросла Оксфордська башта Карфакс, німецький замок Ельц, "Смарагдове місто" з твору Волкова. Їх сполучає іграшкова залізниця й декоровані доріжки, а де-не-де визирають маленькі мешканці.
"Яке каміння маю у наявності, такий і замок з нього виходить. А мої основні інструменти – кирка, сокира, шпатель і руки".
Олександр Погодін не шукає ідей, вони самі його постійно знаходять, одразу запалюють і не відпускають, допоки він не втілить задум. Він надає старим речам нової форми й змісту. Матеріалів достатньо, планів – мільйон. А його дім – завжди відкритий для гостей.
Евеліна ГУРНИЦЬКА
"Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED".
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!