Знімали серіал на замовлення каналу "2+2", у прокат фільм вийде в Україні та Польщі. Зйомки відбувалися у Василькові Київської області на базі військової частини. Перші чотири серії українці побачать вже цього місяця – до річниці створення Нацгвардії.
Події серіалу починаються під час Євромайдану, де герої опинилися по різні боки барикад: одні – беркутівці, інші – протестувальники, а коли конфлікт перемістився на Схід країни, колишні противники опинилися в Нацгвардії. Різна, а деколи конфліктна молодь має пройти школу справжнього бійця. Чи зможуть кадрові військові та новобранці, які ще вчора були опонентами, стати єдиною командою, здатною захистити свою країну?
Офіційний трейлер "Гвардії":
КУРС говорив про кіно і війну з режисером серіалу Олексієм Шапаревим.
– Як взагалі закрутилася історія з цим серіалом? Це держзамовлення?
Серіал "Гвардія" був задуманий в квітні минулого року. До мене звернулися продюсери з компанії "Президент фільм Україна" з пропозицією попрацювати над 12-серійним проектом. Я не відразу погодився. Були у мене сумніви: тема складна, та й події відбуваються тут і зараз, дуже багато факторів.
Але потім, коли почав занурюватися в тему, спілкуватися з людьми, які вже пройшли підготовку і поїхали на Схід, я все-таки вирішив почати роботу. У кожного своя війна: якщо не в окопі на передовій, то хоча б свої знання і талант застосую в боротьбі за Україну. Основний бюджет на виробництво виділив телеканал "2+2". Зрозуміло, що в сьогоднішніх умовах бюджет був не дуже, м'яко кажучи, великий, але, як сказав оператор фільму Анатолій Химич, "будемо знімати всупереч, а не тому, що"… Після консультацій і довгих переговорів вирішили знімати 4 серії.
– Як ти відбирав акторів на цей серіал? Чи є актори з Росії в цьому фільмі?
З акторським складом, Богу слава, все склалося добре! На пропозицію знятися в одній з головних ролей відгукнувся Олексій Сергійович Горбунов. З ним працювати було в задоволення, він створив, на мій погляд, відмінний образ героя, людини жорсткого характеру, але яка щиро переживає за своїх підопічних. Також у фільмі погодився попрацювати Ахтем Сейтаблаєв. Всіх інших акторів відбирав під час кастингів. Російських акторів у проекті не було, ну це і зрозуміло. Не думаю, що потім би склалася кар'єра "на Росії" у актора, який би знявся в такому фільмі. Хіба що в якій-небудь зоні суворого режиму грав би спектаклі (сміється). Словом, з акторським складом пощастило. Тим більше, що всі, хто брав участь у картині, тим або іншим чином були причетні і до Майдану, і до подій на Сході. Дуже порадували молоді актори: Аня Топчій, Денис Гранчак, Дмитро Тубольцев, Вікторія Токманенко, Денис Мартинов. Також в картині знімався грузинський актор Вано Янтбелідзе. Його всі пам'ятають за роллю у фільмі Леоніда Бикова "У бій ідуть лише старики". Вано приніс в картину душевність і грузинський колорит – чудовий, харизматичний і дуже позитивний чолов'яга!
– Розкажи детальніше про зйомки. Де проходили, чи виїжджали режисер і актори в зону АТО?
Зйомки проходили в Києві та Київській області, в основному в місті Васильків, там багато військових частин. У зону АТО ми не виїжджали, але у нас були консультанти з передової. Та й багато хлопців-бійців нам допомагали: хто давав відеохроніку, хто допомагав реквізитом, так само був інструктор зі стрільби, він, до речі, засвітився в одному епізоді.
– Як працювалось на майданчику, чи сприяла якось влада, адже це перший український фільм на таку важливу тему?
Знімали в грудні і було холодно, та ще й короткий світловий день, тому працювали на межі людських можливостей. Та ще продюсери наполягали на економії, тому був дуже щільний графік зйомки. А допомагали всі, хто не байдужий до теми війни на Сході. Велике спасибі і васильківським військовим, і вертолітному загону з Борисполя, і керівництво Нацгвардії теж допомагало. Навіть мер Василькова, коли дізнався, що ми будемо знімати у нього в місті, сам подзвонив і запропонував свої послуги. Хочу сказати щирі слова подяки всім, хто допомагав.
– Є зацікавленість поза Україною до цього серіалу, я знаю, що була мова про Польщу?
Зараз продюсери серіалу займаються продажем, в тому числі йдуть якісь переговорні процеси і з польськими телеканалами. До початку зйомок польський продюсер консультував мене на предмет, що важливо включити в серіал для польського глядача. На одній із зустрічей він сказав дуже важливу фразу: "Ми, поляки, почали забувати, що таке свобода і як важко її знайти, що таке справжні європейські цінності, а ви, українці, своїм прикладом довели, що ви більше європейці, ніж ми всі!"
– Чи були світоглядні конфлікти на майданчику з приводу теми? Наскільки знімальна група мотивована саме цією темою?
Конфліктів на цьому ґрунті не спостерігалося, всі роботі віддавалися щиро і чесно. Були творчі суперечки, але це якраз на благо. Кіно не робиться однією людиною, в цьому процесі важливий кожен, хто працює на майданчику і в проекті. Мотивація була найпростішою, бо невеликі гонорари особливо не мотивували. Цікава і потрібна робота – от і вся мотивація.
– Як би ти описав жанр цього серіалу, про що історія коротко?
Якщо говорити про жанр фільму, то це соціальна драма. Але якщо розібрати кожну серію, можу сказати, що вийшла дуже цікава модель. У першій серії ми розповідаємо про головних героїв фільму, хто вони, чому вирішили йти добровольцями в тренувальний табір. Чому Дід – це герой Олексія Горбунова – погодився навчати хлопців. У другій серії вийшла "спортивна драма", там багато присвячено тренуванню, навчанню і життю в таборі. У третій серії є багато мелодраматичних моментів: коли польська журналістка починає відчувати симпатію до Діда. А в четвертій серії вийшов бойовик. Герої потрапляють в зону бойових дій, і там, звичайно, без стрілянини, гонитви і вибухів не обійшлося.
– Коли слід очікувати прем'єри і де?
Прем'єру телеканал "2+2" запланував на кінець травня, швидше за все це буде остання субота місяця.
– Сьогодні в Україні забороняють частину російської кінопродукції. Як би ти прокоментував цю заборону?
Це – правильно. Я вважаю, що пропагувати мілітаризм окупантів – злочин. Російська пропаганда працює чітко: вона випалює з мізків глядача будь-яку здатність мислити самостійно. Якщо подивитися якийсь сучасний серіал, зроблений "на Росії", то можна простежити, як у свідомість вбиваються ідеї переваги ідеалів СРСР і псевдоміці російського світу. Вони тягнуть людей в минуле, а уявіть собі ностальгуючого маргінала, у якого, крім горілки, нічим мізки не зайняті, то на що здатна під впливом цієї пропаганди така людина? Є, звичайно, декілька спірних моментів зі вступом цього закону в силу, оскільки старше населення країни звикло дивитися російські серіали. Але сподіваюся, що з часом ця проблема зникне сама собою. Ми таке вже спостерігали, коли в кінотеатрах почали показувати фільми, дубльовані українською мовою, ну, пообурювалися півроку, а потім всі звикли. Та й скажу більше, український варіант дубляжу сьогодні на кілька порядків вищий, ніж російський. Наші актори дубляжу набагато креативніші і талановитіші.
– Які, на твою думку, перспективи українського кіно за нинішньої ситуації?
Поки оптимістичні перспективи, якщо і спостерігаються, то дуже туманно. Основною проблемою є навіть не відсутність ідей і професіоналів у сфері кіновиробництва. Поки головна проблема – відсутність фінансування або дуже маленькі бюджети, пропоновані телеканалами для виробництва того або іншого серіалу. Звичайно, може, це через війну на Сході. Але ще недавно телевізор витрачав багато грошей на закупівлю того ж російського контенту, і куди зараз витрачаються ці гроші, не зрозуміло. Хоча, зі свого боку, скажу, що і Польща, і Грузія, і Румунія, і Болгарія, і Туреччина, і ще низка країн готові працювати з українським виробниками як ко-продюсери, тобто продюсери з цих країн готові частково фінансувати частку в проектах за отримання прокатних прав на своїй території. Але боюся, що наша неповоротка система ще не готова до таких відносин. Довго, дуже довго запрягають.
Фото Сергія Скіби, розмовляв Іван Красник