Ольга Дубей – інженер нафтогазовидобувної галузі, кандидат наук, доцентка Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Спеціалізується на дослідженнях нафтогазових машин та обладнання, які використовують під час процесів видобутку. Захистила наукову роботу на тему “Підвищення ефективності установок свердловинних штангових насосів шляхом застосування нафтогазових ежекторів”. Володарка двох патентів на винаходи та патенту на корисну модель. Викладачка кафедри видобування нафти й газу.
– Ольго, ви молодий перспективний науковець у нафтогазовій галузі. Ви прийшли в науку інженером?
Коли вступала у виш, ще не зовсім усвідомлювала, що хочу займатися наукою в нафтогазовидобуванні. Це тепер, коли за плечима десятиліття навчання й роботи, твердо знаю, що не помилилася: ціную свій фах, люблю дослідження, отримую задоволення від викладання і спілкування зі студентами. На початках визначальним було обрати технічний напрям. Обоє моїх батьків закінчили Івано-Франківський університет нафти і газу, вони й порекомендували вступати на спеціальність “газонафтопроводи й газонафтосховища”. У 2007 році вона була ще досить перспективною – галузь розвивалася.
Перші тривожні дзвіночки ми отримали на 4-му курсі. Нас попередили: розподілу немає, галузі ви не потрібні. То був такий час, 2010–2011 роки, що скорочували як транспортування нафти й газу, так і видобуток. Не те що не набирали нових працівників, а зі своїми старими не знали, що робити. Місцевими підприємствами прокотилася хвиля скорочення.
На 5-му курсі після магістратури ситуація трохи покращилася – з’явилися робочі місця в системі магістральних нафтопроводів “Дружба” та в місцевій газконторі. Але знову попередили: дівчат на роботу не потребують.
– Звідки таке ставлення до жінок?
Мій товариш пішов працювати на “Дружбу”. Коли я звернулася, сказали: це польові роботи, польові умови, польові зручності. Жити треба у вагончиках, побут не облаштований. Жінка, сказали мені, не може жити в таких умовах. Сказали, що не забезпечать ні житлом, ні мінімальним комфортом, і порадили знайти іншу, кращу для жінки, роботу. Доволі упередженим було “польове” ставлення.
Однокурсниці, хто мав “виходи” на проектні фірми чи державні проектні інститути, працевлаштувалися там. Але на цей час і там є проблеми – усі мої знайомі, які в такий спосіб знайшли роботу в Києві та Львові після закінчення ІФНТУНГ у 2012 році, зараз уже за фахом не працюють. Причина – відсутність проектних замовлень. Основна маса контрактів, які виконували проектні організації, були з Росією. І зарплата напряму залежала від їх кількості: скільки виконуєш – стільки заробляєш. А жити на “голий” оклад у 5 тисяч гривень у столиці, погодьтеся, складно.
Правду кажучи, у той час я готова була “лягати грудьми на амбразуру” і йти в “поле” доводити, що я, хоч і жінка, але теж можу крутити гайки. Розумію, наскільки мені пощастило, що пригальмувала, – добре, що минули юнацькі романтичні пориви, тішуся, що знайшла себе в науці та стартувала в професійній самореалізації. Пішла вчитися в аспірантуру, знайшовся науковий керівник – доктор наук Олександр Паневник, зараз він професор кафедри нафтогазового обладнання. У 2017 році я захистилася. Зараз – доцент кафедри видобування нафти й газу.
– А як жінка почувається в науковому середовищі?
Багато хто з чоловіків уважає, що видобування нафти й газу – не жіноча спеціальність. Не говорять тобі все це прямо, але складається така ситуація, що ти маєш доводити, що можеш працювати. Мусиш доводити більше, ніж чоловік, що маєш знання, що ти кваліфікований спеціаліст, що ти в цій галузі можеш займатися наукою. Я пройшла таке “випробування” під час захисту. Чоловіки спочатку скептично поставилися: мовляв, ти – жінка, ти – молода, що ти взагалі можеш про машини знати? Думаєш, що можеш? Ну, доведи! Але потім, коли цей бар’єр упередженості вже подолано, то це назавжди – мене поважають, підходять, консультуються.
В останні роки упередження менш відчутні. Можливо, тому, що більше жінок приходить на роботу. У нас на кафедрі й загалом в університеті зараз така склалася гендерна ситуація, що жінки й чоловіки в паритеті. Хоч “бути жінкою” в принципі значить, що треба докладати набагато більше зусиль, ніж чоловік, до всього, чим займаєшся. Треба постійно конкурувати. Треба знати трохи більше й мати трохи більше бажання працювати. Тоді й успіх не забариться. Не варто звертати уваги на застрашування, що нафтогазова галузь не для жінки і наукові дослідження в цій галузі – не жіноча справа. У сучасному суспільстві практично не залишилося таких спеціальностей, які були б не для жінки.
– Ви працюєте над збільшенням видобутку нафти й газу? У чому полягають новації, що ви пропонуєте? Що роблять ваші ефективні машини?
Ми проводимо комплексні дослідження з інтенсифікації видобутку нафти й газу. Така робота дозволила мені “піти” в екологію й задуматися, що треба зробити, щоби зменшити викиди й забруднення від відходів видобутку й переробки нафти й газу. Так вийшла на технології з використанням струминних апаратів.
Поясню специфіку. У нафтовій свердловині працює глибинний штанговий насос. З’явилася ідея додатково до нього встановити струминний апарат, у якому змішуються два потоки – нафти й газу. Висхідний потік має власну енергію й завдяки цьому разом із нафтою захоплює газ, що виділяється з нафти в затрубний простір свердловини, – так вони разом і піднімаються на поверхню. Цей газ, як правило, на підприємствах спалюється – він вважається побічним малоцінним продуктом видобутку нафти. Відповідно є викиди продуктів горіння. Прилад, який ми запропонували до застосування, дозволяє цей газ уловлювати. Так ми отримуємо додатковий ресурс, зменшуємо забрудненість середовища, покращуємо роботу обладнання – його не треба так часто ремонтувати, поліпшуємо умови праці. Вигідно застосовувати таке обладнання на свердловинах? Мало би бути вигідно.
– Хіба немає зацікавленості в застосуванні наукових напрацювань на виробництві?
Як відповідь розкажу про ситуацію, що мала місце в мене на захисті. Великим плюсом будь-якої дисертаційної роботи є впровадження наукових досліджень на практиці. З допомогою колеги, викладача з кафедри нафтогазового обладнання, вдалось сконтактувати з головним інженером НГВУ “Долинанафтогаз” ПАТ “Укрнафта”. Спрезентувала я йому свою ідею й запропонувала: було б непогано на базі вашого підприємства провести польові дослідження. І якщо би технологія вас зацікавила, то можна було би впровадити її у вас на промислі. Головний інженер зацікавився: розробляйте, каже, методику впровадження, давайте креслення. Ми, каже, усе розглянемо й навіть готові власним коштом це обладнання виготовити. Ок, працюємо. От уже завершальна стадія, я звертаюся на підприємство, питаю, чи можна вже узгоджувати експериментальні зразки та графік досліджень. А у відповідь крижаною водою облили: нема коштів. Обрізали, кажуть, гроші на дослідження, експерименти та новації. Планується реорганізація, не до ваших впроваджень тепер. З цим, тобто без нічого, так і вийшла на захист. Пояснювала: така-от склалася несприятлива для впроваджень наукових розробок економічна ситуація.
І така ситуація, на мій погляд, триває. Знайомий із “Дружби” розповідає, що заледве знаходяться кошти, щоби міняти комплектуючі труб і обладнання, яке вже виходить із ладу і яке попросту не можна далі використовувати. Про модернізацію, переоснащення чи придбання нового не йдеться. Не можна однозначно сказати, з чим це пов’язано, але видається, що на виробництві немає зараз можливості впроваджувати новації.
– Тобто зараз ви працюєте “в шухляду” університету?
На державному рівні від нас вимагають робити науку, але не підкріплюють цю вимогу фінансово. Радять орієнтуватися на гранти – є гранти на наукові дослідження від Президента, є від Фонду фундаментальних досліджень. Але до них нелегко пробитися. Минулого року ми подавали на обидва заявку від університету – на жаль, не виграли. Наступного року я планую податися одноосібно – можливо, так вийде здобути підтримку.
“Шухляда” умовна. У мене є два патенти на винаходи і патент на корисну модель. Усі вони стосуються різних варіантів струминного апарата – для різних конструкцій свердловин та різних умов видобутку розроблені різні варіанти. Права на патенти має університет, оскільки заявлялися вони від закладу, я була тільки автором. У команді працювати й простіше, й ефективніше.
Зізнаюся, що ситуація з “Долинанафтогазом” дуже мене деморалізувала. Я ніяк не могла змиритися: виходить, що це нам потрібні наукові розробки, а не галузі. Виходить, що ми маємо йти й просити – будь ласка, впроваджуймо. Хоч саме виробничники мали би бути передовсім зацікавлені в нових розробках – вони дають видимий економічний ефект і стимулюють подальший розвиток. З часом я заспокоїлася: робота зроблена, і зроблена добре. Зараз ці розробки можна запросто подивитися в Банку патентів України – за пошуком “свердловинний ежектор”. Усі документи є у вільному доступі. Інформація для інвесторів не засекречена.
– Ви як молодий науковець відвідуєте міжнародні конференції, програми обміну. Чи є можливість презентувати власні дослідження за кордоном? Іноземним інвесторам цікаві українські розробки?
У листопаді минулого року я брала участь у проекті обміну “Міжнародне співробітництво в нафтогазовій освіті як тренінг підприємництва та професійних навичок”, що проходив у Польщі. Запланувала собі на червень цього року знову відвідати міжнародну конференцію в Кракові – на ній якраз сподіваюся презентувати результати своїх досліджень.
Конференції за кордоном проходять інакше, ніж в Україні. У нас збираються, щоби послухати доповіді знавців, тоді як на закордонні конференції їдуть, щоби знайомитися, чути ідеї один одного, обговорювати, критикувати, сперечатися. Це можливість на особистому рівні зав’язати професійні зв’язки, можливо, побудувати й робочі відносини – у процесі можуть запропонувати роботу.
– Чи приватні компанії, які працюють на українському ринку, зацікавлені в співпраці з науковцями Івано-Франківського університету нафти і газу?
З приватних компаній досить часто звертаються до науковців ІФНТУНГ по консультації. Замовляють виконати частини проектів чи розробити вдосконалення. Викладачі переважно працюють над замовленнями-завданнями разом зі студентами – з найкращими студентами, які усвідомлюють, для чого вони прийшли в університет на нашу спеціальність, які бачать себе в галузі й докладають зусиль, щоби здобути знання й реалізувати їх у практичні навички.
– Студентів в університеті мотивують займатися наукою?
Рівень освіти, який дають в Україні, за кордоном уважається високим і цінується. Якщо порівнювати середній рівень студентів Краківської гірничої школи й ІФНТУНГ, то можна відповідально стверджувати, що рівень наших студентів вищий. Знаємо не з чуток – там викладають наші науковці. А ще там стажуються наші студенти. Також уже кілька років компанія “Шлюмберже” проводить відбір серед наших студентів 4 і 5 курсів – найкращих забирають на роботу. Для молоді добра можливість професійного старту – це велика мотивація.
Кілька років тому були переглянуті навчальні програми для того, щоби зацікавити молодь науковими дослідженнями ще на етапі навчання. Я викладаю предмет “Основи наукових досліджень” і пояснюю студентам, що значить бути науковцем, чому варто йти в науку. Зазвичай із потоку, а це кілька десятків молодих людей, лише троє-четверо зацікавлюються науковою роботою. Та не всі мають задатки. Якщо є й одне, й інше, то ми пропонуємо йти в аспірантуру, писати роботи.
За останні кілька років в ІФНТУНГ можливості для студентів присвятити себе науці зросли. Можу порівняти, бо сама пройшла цей шлях. Є дуже багато спеціальних студентських програм. Є програми для молодих науковців – і стажування за кордоном, і викладання за кордоном. На це виділяються гранти – було б бажання.
– Які перспективні напрями майбутніх наукових досліджень у нафтогазовій галузі в Україні?
Передусім екологічний. За кордоном екологія – це топ-тема, їй віддано більшу частину грантів у галузі нафтогазовидобутку. У пріоритеті – екологічна безпека виробництва. Зараз у Європі намагаються покращити всі об’єкти, які мають високий рівень екологічної небезпеки, – відповідно, виділяють на це дуже багато коштів. В Україні цей напрям ще осмислюють. Правду кажучи, українських виробників змушують приділяти увагу екологічним моментам – є світові стандарти, які повинні бути враховані, яких слід дотримуватися. Примус також дає динаміку. Тож екологія в нафтогазовій галузі в найближчі десятиліття буде одним із найбільш перспективних напрямів наукових досліджень. На всіх етапах – від розвідки та буріння свердловин до транспортування й переробки.
Крім того, будуть потрібні розробки, спрямовані на збільшення видобутку. Дослідження в напрямі інтенсифікації видобування нафти й газу в найближчий час також будуть надзвичайно актуальними. Ми готові працювати в цих напрямах за умови зацікавленості виробників. Хотілося би більшої інтеграції з виробництвом.
– Відомо, що в Карпатах є достатні поклади нафти й газу. Що потрібно для того, щоби видобувати більше? Можливо, краще орієнтуватися на альтернативну енергетику?
Компанія “Шлюмберже” в грудні минулого року поінформувала нас про результати дослідження з оцінки залишкових покладів нафти й газу. За їхніми даними, світові запаси цих ресурсів вичерпані всього на 20-30%. Нам усім є з чим працювати, принаймні в найближчі 10-20 років. Щоправда, можливе ускладнення процесу видобутку – але й наука не стоїть на місці. Науковці, у тому числі нашого університету, готові до таких викликів.
Ми вважаємо, що варто збільшувати видобуток. Від цього залежить розвиток нашого регіону – ми мусимо скористатися тим, що подарувала природа. Для цього потрібні інвестиції, передусім в розвідку. Їх мали б супроводжувати угоди між державою Україна й компаніями. Бачимо, як таку концепцію вже реалізують на сході держави. Якщо б інвестори спокійно зайшли на Прикарпаття, – а для цього потрібна воля влади на державному та місцевому рівнях, – ми б отримали робочі місця, податки, гроші в бюджет, інфраструктуру. Розвиток галузі потягне за собою попит на спеціалістів, а отже, збільшить кількість і якість студентів, стане поштовхом до розвитку вишу і його співпраці з виробничниками. Усе разом у підсумку забезпечить розвиток країни.
Та наразі не бачимо, щоби місцева влада була зацікавлена розвивати цей напрям. Можливо, треба, щоби з ініціативою виступали навчальні заклади – наш університет. Але чи нас почують – от у чому питання.
Розмовляла Наталія Кушніренко
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!