субота, 26 травня

Юрко Филюк про особистий простір, перезавантаження, "лідерство позаду" й поразки, що гартують характер

Юрко Филюк змінює Франківськ і мотивує до новацій інші міста. Він вдало поєднує бізнес із творчістю й соціальними проектами.

Юрка Филюка часто питають про підприємництво, громадську роботу, команду. А КУРС спробує показати Юрка  з іншого боку. Говоримо про баланс роботи й особистого, про виклики і невдачі, енергію і депресію, про гроші й амбіції, книги і духовність.

Юрко Филюк – франківський підприємець, співвласник компанії «23 ресторани», співзасновник платформи «Тепле Місто». Мережа «23 ресторани» – це унікальні й популярні заклади – «Мануфактура», «Delikacia», «Говорить Івано-Франківськ», «Fabbrica», «Urban Space 100».  

Юрко у рамках «Тепле Місто» залучив 100 підприємців, з якими відкрив перший в Україні громадський ресторан «Urban Space 100». Заклад спрямовує 80% прибутку на творчі громадські програми в Івано-Франківську. З моменту відкриття наприкінці 2014 року Urban Space 100 вже профінансував 65 проектів.

Разом з активістами «Теплого Міста» Юрко реалізовує цікаві ініціативи: Візуальний стиль Івано-Франківська, мистецькі резиденції за участі світових художників, проект «Вивіски», Urban Space Radio, Міжнародний архітектурний конкурс «Child Friendly Public Space», розвиток велоінфраструктури, масштабні спортивні фестивалі… Филюк разом з організаціями «Тепле Місто», ГО «Інша освіта», MitOst, «ПАКТ» створив інноваційний центр «Промприлад. Реновація» на заводі «Промприлад».  

 

Далі – пряма мова.       

 

Рідні

Про вплив батьків

…Чому навчили батьки? Напевно – відповідальності. Друге – це, мабуть, неконцентрація на матеріальних цінностях. Це не є первинним, ми з сестрою ніколи не трималися за ці речі. Ну, і ще мама й тато наголошували, що завжди треба діяти порядно.

Якраз тепер почав відслідковувати деякі речі у поведінці – власній та моєї сестри. І помічаю, що у певних життєвих ситуаціях ми діємо ідентично. Іншими словами, тепер починаю усвідомлювати, що основа виховання теж є важливою. І є певна рамка, яку батьки передають дітям. Навіть якщо здається, що її нема, вона все одно є…

Юрко Филюк

Про час для близьких

…Мені бракує часу, аби приділити достатньо уваги людям, які мені дорогі. Постановка все нових і нових цілей скорочує ті години, які можна виділити на дозвілля, відпочинок, близьких. На жаль, така ціна. Коли ти загнаний у роботі, то здається, що сил для рідних просто нема. Інколи хочеться втекти, побути на самоті. Але вчасно розумію, що треба трішки більше віддавати близьким навіть тоді, коли нема сил, тут варто зробити зусилля. Однак ця енергія обов’язково повертається…  

 

Енергія

Про відчуття на "своєму місці"

…У мене є прагнення самореалізації. Навіть знаходження свого призначення, хоча, це, мабуть, звучить голосно. Давайте так: важливо знайти свої рейки і ними їхати. Іншими словами, треба робити те, що маєш робити. Я думаю, формула щастя – це знайти справу, від якої отримуєш задоволення, якою не можеш не займатися. Останні років п’ять у мене десь так і є. Коли я працював виключно з бізнесом, то мав відчуття задоволення десь на 90%, але ще був певний внутрішній пошук. А тепер, коли є проекти на перетині з економікою, соціальним впливом, інноваціями, масштабом, складними системами, то маю 100% відчуття, що я на своєму місці. Тут не про амбіції йдеться, а про "роби те, що маєш робити"…

Що заряджає

…Власне проекти, їхні результати заряджають. Класні люди надихають, команда. Ну, і так само… сім’я, друзі…

Перезавантаження у мандрах

…У дорозі знаходяться нові думки, подорожі є способом перезавантажити всю свою систему, в інших умовах мені це складно зробити. Коли я в роботі, то переважно працюю без вихідних, тому єдиний варіант переключитися – вирватися кудись на певний період…

Про день Юрка Филюка

…Вранці, як правило, зішкрібаю себе з ліжка, за півгодини збираюся і їду на зустрічі – коли на 8.00, коли на 9.00. Протягом дня відбуваються робочі процеси – найбільше у Франківську, Львові, Києві. Щодня дуже багато комунікації – це моя робота – об’єднувати людей, спілкуватися, знаходити рішення. Ввечері, якщо є змога, то вириваюся на тренування, тепер також граю у теніс. Традиційно день завершується близько 22.00-23.00, коли повертаюся додому, а там часто – знову ж таки робота. Якщо зовсім сил нема, то виділяю годину-дві на розслаблення. Опівночі або о першій йду спати, інколи пізніше…

Юрій Филюк

Про потребу усамітнення

…Так, я люблю бувати наодинці. Цей режим дозволяє і відновитися, і переосмислити деякі речі, подумати над ними, проаналізувати. Це хороші перерви…

 

Гроші

Про перші гроші

…У класі сьомому-восьмому почав проявляти, скажімо, потяг до підприємництва. Тоді вже були різні спроби заробляти гроші. Що ми тільки не робили: мили машини… Далі вже почалося чистої води підприємництво, тут тато підказав. Він купив лист поролону,  я його порізав і продавав водіям авто по 50 копійок. У такий спосіб заробив собі на нові кросівки.

На першому курсі я створив електронну базу даних підприємств Івано-Франківська і продавав її цим підприємствам…

Юрій Филюк

Гроші й ідеї

…У світі є надлишок коштів, однак є проблема з ідеями, а ще більша проблема – з людьми, які могли би втілити ці ідеї. Маю на увазі тих людей, які є відповідальними, зрілими, з умінням побудувати команду, налагодити процес, довести його до результату. А гроші – це ресурс, якого насправді у світі достатньо. Якщо ти маєш добре підготовану правильну ідею, то гроші на неї обов’язково прийдуть…

Грошей є стільки, скільки потрібно

…Мабуть, "достатньо" (грошей – ред.) – це якраз про мене. У мене ніколи не виходило створювати "надлишки". Але завжди, коли була класна ідея, мені вдавалося залучити на неї ресурси. Я змирився з цією парадигмою життя, що завжди є стільки, скільки потрібно. Є люди, які вміють створювати надлишки, а є такі, які живуть у постійній нестачі. Тому, можливо, баланс – це не найгірший варіант у цій ситуації. У цьому є навіть щастя.

Найбільше витрачаю на втілення нових проектів та ідей. А решта – це оренда квартири, наразі не маю свого житла, у мене не виникає така потреба на цьому етапі життя. Окрема стаття – подорожі, у них інвестую, адже вони допомагають розширювати свідомість…

 

Загартовування характеру

Про боротьбу зі слабкостями

…Себе, напевно, слід приймати цілком таким, яким ти є. Але я знаю моменти, над якими хочеться більше працювати. Хотів сказати про лінь, але ні, думаю, цього вже нема. Мабуть, хочу зосередитися на ефективності. Ось силу волі треба розвивати. Вона дозволяє натреновувати характер і працювати не ривками, а методичніше, відтак це дає більше результату. Певно, над сміливістю треба працювати – у плані йти у складніші виклики скоріше, а не відтягувати цей момент. Я і так намагаюся оперативно реагувати, але можна ще швидше.  

Також важлива чесність щодо себе, а це означає давати собі змогу ще й відпочивати, дозволяти собі бути просто людиною з простими слабкостями…

Юрій Филюк

Про дискомфорт

…Якщо ти хочеш втілити велику амбіцію, ідею, яку раніше ніхто не реалізовував, то треба бути готовим і до дискомфорту, а часом – великого дискомфорту. І варто бути готовим до певних жертв…

Нема часу на депресію

…Зараз я не можу дозволити собі депресію. Такі відчуття зникли вже досить давно. Можу пригадати періоди, коли ти випадаєш на два-три дні і тобі нічого не хочеться, ти просто дивишся фільми нон-стоп… Тепер такого нема. По-перше, не можу собі цього дозволити, та й зникла необхідність у таких періодах.

Бувають дуже складні задачі, коли напруга зашкалює, але це не є приводом для депресії, а слугує сигналом, що треба підійти до питання під іншим кутом чи взяти паузу. Або зізнаєшся собі, що є моменти, яких ти уникаєш, але все-таки їх треба вирішити.

З часом з’явилося більше конструктивізму й дорослості, напевно. Мабуть, дорослість не пропускає депресії, бо такі стани безглузді й нічого тобі не дають…

 

Виклики і факапи 

Про підприємництво як виклик

…Я ніколи не працював найманим працівником, з дитинства були якісь власні проекти.

Мої нинішня громадська діяльність – це теж підприємництво. Власне, підприємництво – це спосіб мислення і спосіб вирішення певних задач. Підприємці є людьми, яким, певно, притаманно шукати виклики, задачі, що відрізняються від типових. І їм цікаво знаходити способи втілення цих ідей у життя. При цьому підприємці потребують команду, у якій кожен має певний набір якостей і компетенцій…

Про факапи

…Я усвідомив, що що раніше ти починаєш помилятися, то швидше дійдеш до розуміння, що це просто звичайна частина процесу. Життя ж не є лінійним.

Свого часу зайнявся концертною діяльністю. На першому концерті був аншлаг, а на другому ми помилилися й мали збитки. Наш борг складав 700 доларів, на той момент це було дуже багато, для студента зі стипендією 48 гривень це була нереальна сума. У батьків теж не виходило просити. Для мене це виглядало майже кінцем світу. Потім взяв себе в руки, за два наступні концерти поступово відбили ці гроші і розрахувалися.

Згодом через фінансову кризу ми втратили великий бізнес у Києві.

Юрій Филюк

Була також цікава історія з AIESEC (Міжнародна молодіжна організація – ред.). У цій організації  я дійшов кар’єрною сходинкою від звичайного члена локального комітету в Івано-Франківську до президента AIESEC в Україні. За 60-річну історію організації було близько 600 президентів зі 100 країн. І тільки мені за всю історію оголосили імпічмент. Так склалися обставини: мій підприємницький характер пробував впроваджувати інновації, але це не зовсім збігалося з системою. З другого боку, були певні кадрові помилки і невміння на той момент працювати з цими помилками, десь не зумів побудувати діалог. Але цей досвід дуже допоміг мені у наступних проектах.

Є такий штамп, що невдача дає в десять разів більше досвіду, ніж успіх. Це абсолютна правда, бо успіх засліплює, з’являється відчуття, що все зрозумів, усе знаєш. А "неуспіх" дозволяє тверезо подивитися на ситуацію, зрозуміти, де ти помилявся…

 

Цінності й вміння відпускати 

Цінності – найважливіше

…Я хочу працювати виключно з тими людьми, з якими мені і емоційно комфортно, а найголовніше – у нас мають збігатися цінності. Якщо сходимося з людьми за базовими цінностями, то і в професійних підходах знайдемо спільну мову…

Про вміння відпускати людей

…Я дуже легко прощаюся з людьми. Я, власне, навчився відпускати людей, тому що розумію, що тоді не залишається жодних осадів. Я усвідомлюю: якщо людина вирішила піти, значить, їй десь буде краще, натомість звільниться місце для іншої людини, яка зможе тут себе реалізувати.

Інколи доводиться прощатися з людьми з власної ініціативи. Якщо це проблема на рівні цінностей, то тоді треба визнавати помилку і прощатися. А якщо у цінностях все добре, то тоді шукаємо рішення…

Юрій Филюк

 

Лідерство

Скромне лідерство і кулаком по столу

…Я прагну до "скромного" лідерства. Я пробував різні типи лідерства: і скромне, і нескромне, і деспотичне. Найбільше мені імпонує позиція непомітного лідера, проте все залежить від ситуації. Я прихильник того, що у спілкуванні з колегами треба апелювати до свідомості. Але бувають моменти, що ти повторюєш одне і те ж, люди вже до цього адаптувалися і сприймають це за фон. Відтак бувають ситуації, що я можу прийти і ось так стукнути по столу і просто вийти – у деяких ситуаціях це працює краще за інші методи. Повертаєшся за півгодини – і все, цілковитий порядок, уже нікому нічого не треба пояснювати, всі у всьому розібралися – і процес пішов…

Лідер позаду

…Є поняття "лідер попереду", "лідер позаду". "Лідер попереду" – він усім показує, "як жити". Якщо ти "лідер попереду", то весь процес залежить тільки від тебе: ти зупинився – і всі зупинилися. А "лідер позаду" намагається розкрити таланти кожної людини, яка є в колективі, він створює команду, у якій всі реалізовуються. Такий лідер організовує команду, з якої буде результат, а його основна задача – бути "диригентом".

З одного боку, легше всіх тягнути за собою і розказувати, як правильно, і для "его" так простіше, і з точки зору побудови процесів легше. Але ж треба розвиватися, а розвиток я бачу і в переході у позицію "лідер позаду". У такому випадку і у тебе буде більше часу для себе, і в будь-який момент ти можеш відійти убік, а команда і далі реалізовуватиме проект. 

Також я переконаний, що колективний розум завжди виграє в індивідуального…

 

Книги й "пазли" 

Про важливі книги

…Мені подобається Іцхак Адізес, він розповідає про типологію лідерів. Власне, ідеальних лідерів не існує, існують команди, які можуть забезпечити всі необхідні компетенції.

Книжка, яка мені імпонує у плані вибудовування проектів з системної точки зору, – це "Good to Great" ("Від Хорошого до Великого") Джима Коллінза. Тут є дослідження  компаній, які ставали лідерами у своєму сегменті і трималися на цій позиції понад 20 років. Автори знайшли 13 таких компаній і детально їх вивчали…

Юрій Филюк

Встигнути до 30?

…Що треба встигнути до 30? Небезпека у тому, що люди роблять собі список речей, які мають встигнути до 20 чи до 25, 30, 50. Насправді у кожного з нас своя життєва динаміка. Є люди, які досягали найбільшого успіху після шістдесяти. Є ті, які включалися у дорослі проекти ще до вісімнадцяти. Є люди, котрі знаходили сімейне щастя у 18 років, а є ті, котрі в 40. У сучасному світі все дуже неоднорідне, тому, мені здається, що важливіше бути вільним від цих рамок. Ці рамки можуть створювати тиск і давати сигнали, що з тобою щось не так. Насправді, це у тебе зараз внутрішній темп такий. Продовжуй шукати, допоки не складеться пазл, а коли з’явиться відчуття пазлу, то ти його ні з чим не сплутаєш. Коли воно прийде – це вже інше питання. Коли прийде, тоді прийде…

Духовність показує шлях

Духовність однозначно є у моєму житті. Мені важливий баланс ясності розуму, відчуття духовного спокою і відчуття, що ти робиш правильні речі. Якщо ти звертаєш з дороги, ти одразу це відчуваєш. Якщо забереш духовність з процесу, то майже гарантовано злетиш з дороги. Духовність, мабуть, є внутрішнім барометром, який завжди показує тобі шлях.

 

Евеліна ГУРНИЦЬКА

"Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED​".

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

КОМЕНТУВАТИ