1. Відсутність бачення майбутнього країни, яку ми будуємо
Десь прочитала, що в бізнес-школах полюбляють такий приклад: «Дія без бачення – це дворова футбольна команда. Багато енергії, ентузіазму, хаосу і руху, але внаслідок – гол у свої ворота».
Так сталося і в нас.
Це, якщо відверто, не лише проблема уряду, це проблема усієї влади. Ми досі не маємо відповіді на запитання, а яку країну ми будуємо? Як Сінгапурський правитель Лі Куан Ю, так і польські й чеські реформатори, так і Саакашвілі в Грузії цю візію мали, і саме вона стала основою швидких реформ та розвитку.
Я зараз бачу в Латинській Америці, до чого призвели реформи, за сценарієм яких рухається сьогодні Україна. Це як потрапити на кілька років у майбутнє і подивитися, як воно. Я тут прожила вже 4 місяці. І я не хочу такого сценарію для України. Це знищення природних ресурсів, прірва між багатими і бідними, банальна і безжальна експлуатація людей і територій.
2. Дія заборонами. Відсутність державного управління як такого
Мер Курітіби, міста в Бразилії, яке стало феноменом та зразком урбаністичного розвитку для більш як 300 міст світу, серед яких і Нью-Йорк, і Токіо, і багато інших, казав: «Що менше нулів залишається у вашому бюджеті, то якісніші управлінські рішення ви приймаєте».
З нульовим бюджетом він вирішив проблему сміття в місті, знайшовши нестандарний спосіб перетворити його на «місцеву валюту», створив екобіржу, завдяки якій місто перетворилося на найекологічніше у світі, та зробив багато інших «див».
Насправді це не дива. Це якісні управлінські рішення в сфері державного управління. Шляхом формування правильних стимулів йшов і Саакашвілі в Грузії, проводячи освітню реформу та інші зміни.
Все, що я спостерігала в нас останні місяці, – це прийняття законів з суцільними заборонами та покараннями. Якщо перевести все на простий абстрактний приклад, то вирішити проблему сміття неможливо, просто його заборонивши. Це дитячий примітивізм, а не державні управлінські рішення.
3. Відірваність від людей та реального життя
Реформи ми робимо для кого? Якщо в країні готується одна з найважливіших реформ – земельна, а селяни, фермери, підприємці – всі виступають проти, то для кого і в чиїх інтересах вона робиться?
Не все, що написано в розумних підручниках та експертних статтях, відповідає реальному життю. І робити реформи неможливо, безвилазно сидячи в затишному кабінеті. Потрібно їхати і говорити з тими, хто від цих реформ має отримати вигоду.
4. Відсутність логіки і справедливості змін
Давайте садити в тюрму горянина, який не має чим опалити хату, тому пішов і зрубав смереку, а не директорів лісгоспів, які покривають незаконні рубки?
Знову-таки, це лише абстрактний приклад, але дуже точно відображає логіку зміни правил для ФОПів, проєкту змін до Трудового кодексу та багато інших кроків, які викликали протести та масові збурення людей.
Так, і смереку рубати неправильно. Але така послідовність дій не відповідає принципу справедливості. Всі намагання проводити зміни в такій послідовності приречені на фіаско.
5. Експертність та теорія замість політичної практики
Уряд був значною мірою сформований з експертів, фахових теоретиків, які не мали досвіду управління. Навіть не державного, а управління великими колективами чи складними процесами. Написання підручника не рахується.
Уряд – це політична діяльність. І потрібно розуміти логіку політики (тобто мистецтва державного управління). Через це, нехай дуже часто щире, нерозуміння маємо провалену комунікацію і з суспільством, і з парламентом, і з іншими суб’єктами.
То що робити новому уряду?
Як новому уряду та прем’єр-міністру не повторити цих помилок: бути сильним самостійним політичним суб’єктом з чітким баченням майбутнього країни, яке синхронно втілюється всіма міністерствами через нестандартні державні управлінські рішення.