fbpx

24 фото франківської вулиці 24 Серпня з нагоди 24-ої річниці Незалежності

Суспільство 11:58, 24.08, 2015

Коли дивлюсь програму заходів до Дня Незалежності, мені стає сумно. Не тому, що в Україні є сотні державних організацій, основним видом діяльності яких є імітація розвитку культури та підготовка звітних заходів до великих свят. А тому, що згадую про вулицю 24 Серпня у Івано-Франківську.

Цій вулиці не пощастило від самого початку, адже на її куті із вулицею Симоненка розташована кінцева зупинка маршруток. А в Україні кінцева зупинка маршруток переважно є також стихійним туалетом їхніх водіїв. (До речі, у Франківську біотуалети на кінцевих зупинках були однією із умов підвищення вартості проїзду до 4 гривень. Не склалося.)

1

2

3

Смердить сортиром електрички, але поребрик білий.

4

Тут же прощаємось із асфальтом.

5

6

Без коментарів.

7

Тротуар, як такий, тут відсутній. Аристократично-білий бордюр ділить дорогу на проїзну частину та тимчасово порожній паркінг.

8

Смітник.

9

Ще смітник.

10

Смуги з одностороннім рухом. Насправді, праву активніше використовують в сезон дощів, коли в лівій багато води.

11

Тоді вода довго залишається в лівій смузі, незважаючи на відкритий люк.

12

13

Типовий спосіб паркування у спальних районах Франківська.

14

15

На перший погляд, це – смерека, якій соромно.

16

Але ні. Це – дорожній знак, який позначає ще один відкритий люк.

17

Хоча швидкість авто тут рідко перевищує 20 км/год, проте в суху погоду кожний автомобіль підіймає за собою хмару пилу. Поруч – житлова зона та дитячі майданчики.

18

В’їзд до двору.

19

Завжди цікавило, чому не притягують до відповідальності тих, хто вів трубу, а потім просто присипав її шутром? Розколупав дорогу – залатай як було, ні? Звичайно, цієї вулиці це не стосується, але все ж.

20

Суто теоретично, це ще можна вважати асфальтом чи вже ні?

21

22

Власне, це було б усе, якби не ще один факт. Якщо в районі вулиці Василя Симоненка маршрутники влаштували вбиральню, то на розі 24 Серпня та вулиці іншого великого поета, Василя Стуса, громадяни насипали звалище будівельних відходів.

23

24

Батько моєї дівчини разом із сім’єю повернувся на батьківщину в середині 90-х. Відтоді в переддень 24 серпня він щороку телефонував у міськвиконком і питав, чи не соромно їм за таку вулицю. На жаль, до 24-го Дня Незалежності він не дожив і відремонтованою, гідною назви, цю вулицю не побачив. Надіюся, що доживу я, тому що тепер також буду щороку питати міськвиконком: "Не соромно?"

Не схильний переоцінювати значення символів, але ця вулиця… З її заможними особняками по один бік роздовбаного шляху та панельками по інший. З церквою та літнім майданчиком, до якого колись довелося викликати швидку допомогу для п’яного попа. Зі школою, де вечорами діти п’ють пиво і ніколи не грають на полі у футбол, бо там завжди по коліна трава, а в траві вигулюють собак. З міліцією, яка не виконує свою роботу. З цими краденими люками, засохлими новорічними ялинками, парковками і смітниками в газонах, газонами і смітниками в парковках. Ці через один побілені бордюри… Паради вишиванок, патріотичні години в сільклубах і на телебаченні, святкові концерти і урочисті віче із пафосними шаблонними фразами – це все так. Та чи на часі? Адже СРСР  він все ще тут, ось довкола, він глибоко засів та міцно тримається. І вулиця 24 Серпня, яка розпочинається стихійним туалетом і закінчується стихійним смітником, – зайвий тому доказ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: