У нього навіть є свій сайт.
Але сьогоднішня історія не про нього. А про світлофори, переходи, доріжки і все інше для пішоходів у Берліні.
Інколи, правда, буває, що світлофор треба вмикати самому. Так зроблено там, де потік машин великий, а людей – менший. Відповідно, коли людині треба перейти дорогу – вона має таку можливість, але при цьому світлофор не зупиняє весь час потік транспорту без потреби.
Але є світлофор чи нема, регульований перехід чи ні – все одно існує якийсь із способів убезпечити дорогу для пішоходів.
Острівці безпеки – це один з таких способів. І він може виглядати по-різному, в залежності від конкретної локації.
Ще один нюанс: на дорогах, де суттєво обмежена швидкість (до 30 км/год.), в дворових проїздах – острівці коротші, а розмітка, яка попереджає про них водія, – всього кілька метрів.
А на магістральних вулицях, де швидкість руху авто вища, – і острівці мають більші розміри, і розмітка значно довша. Сягає кільканадцяти метрів. Таким чином це місце стає безпечнішим не тільки для пішоходів, а й для водіїв. (Привіт острівцям небезпеки на Івасюка, зробленим по-українськи: "для галочки" і через одне місце!).
Буває, що таким острівцем не просто створюють зону безпеки, а виділяють зупинку трамваю або вхід в U-Bahn/S-Bahn.
Іншим способом підвищити безпеку проїжджої частини – є звуження дорожнього полотна на переходах, поворотах і перехрестях.
А це в’їзд в житлову зону. Найчастіше на таких дорогах обмеження швидкості 10 км/г. Вони для того, щоб припаркувати своє авто. (До речі, пам’ятаєте, я розказував, що берлінці садять дерева всюди, де тільки можна? 😉 )
Ще один спосіб змусити водіїв зменшити швидкість і одночасно підвищити безпеку і комфорт для пішохода – підняти рівень дороги на переході/перехресті. Таке роблять лише в житлових районах і на неперевантажених вулицях.
На жаль, на фото це погано видно, але на всьому перехресті рівень дороги піднятий до рівня тротуару (а не навпаки, до речі! Привіт тротуарам на Сорохтея і Хоткевича, де пішоходам не дають забувати, що жизьнь – ета боль!) Плюс – тут, крім підвищення дороги, облаштоване ще й її звуження! Все для людей, а не для машин, як у нас.
Дуже багато є пішохідних зон не в центрі Берліна, а в його районах. Там взагалі фактично кожен район має свій центр зі своєю інфраструктурою і всім необхідним для життя і відпочинку.
В процесі розростання Берлін поглинав менші містечка по периметру, і, як у випадку Тіґеля, окреме місто стало районом зі своїм центром. Але є й райони, які були збудовані вже як частина Берліна, і при цьому в них теж спочатку був запроектований подібний центр. Хіба що архітектура вже зовсім інша. Але підхід – аналогічний: автономний район з усім, що потрібно жителям для комфорту.
Ось ще один з способів облаштування пішохідної зони:
Взагалі, там є багато по-різному організованих тротуарів, але абсолютна більшість викладена кількома типами гранітної плитки і бруківки, кожен з яких використовують для конкретної цілі – велика пласка плитка – для візків і велосипедів, мала бруківка – для тротуарів, дрібна бруківка – для візуального розділення різних функціональних зон.
І стильно, і гарно, і функціонально.
Стик різних доріжок:
Креатив:)
Пішохідна доріжка в дворі житлових будинків:
Типовий тротуар, об’єднаний з велодоріжкою:
Трапляється, що десь проводять якийсь ремонт і розмітку на дорозі, велодоріжках і тротуарах тимчасово змінюють. Така розмітка – жовтого кольору. Ось тут, наприклад, облаштовано тимчасовий регульований перехід, бо по цій вуличці пустили транзитний транспорт на час ремонту (правда, що заважало поставити світлофор півметра правіше – я так і не зрозумів…):
А ще в Берліні дуже зручна навігація для пішоходів. Не буду зупинятись надто детально, бо всюди вона типова. Але суть у тому, що на кожному повороті чи перехресті є вказівники, які вказують, які район/вулиця/номери будинків розташовані в тому напрямку. Інколи навіть може коротко бути написно про людину, на честь якої названо вулицю.
Словом, є в Берліні і таке:
І таке (при тому, що смітник кілька метрів збоку):
І таке:
І навіть отаке (хоча в цьому випадку я вважаю це недоліком інфраструктури – біля зупинки мав би бути перехід.):
Отже, як бачимо, можна зробити місто для Людей, не витрачаючи для цього мільярдів грошей і десятків років. Всі ці приклади – це не будівництво нових мостів і розв’язок. Там припідняли, там опустили, там зробили острівець – і вуаля! Стало краще! Але найважливіше – перед тим як робити щось конкретне в конкретному місці – треба сісти і добре подумати, а не валити криво за шаблоном, щоб здати якнайшвидше для галочки в звіті і для освоєння бюджетних коштів. Зробити один раз недорого і якісно – це значно ефективніше, ніж кожен раз робити криво, дорого і недовговічно. Якась така очевидна річ, що аж смішно це писати. Радий, що в нас у місті нарешті частина людей, яка займається інфраструктурою, вже це зрозуміла. Але… переважно це люди середньої ланки, які не сильно впливають на прийняття рішень і змушені працювати з тим, що їм дають наші обранці. Тому то вже питання до нас – кого ми назначимо обранцями.