понеділок, 25 березня

Чому бідний, бо дурний - 2. Або про одну дуже велику, але солодку брехню

Василь Мартинюк Бізнес-консультант.
Якщо хтось постійно бреше, то на те може бути дві причини – йому то вигідно або отримує від того задоволення. Я не є психіатром і тому про другий випадок судити не збираюсь. Проте економіки і політології мене вчили добре, і тому буду писати про випадок, ні, не випадок, а цілу епоху однієї дуже великої брехні в українській історії.

Це брехня настільки велика, що дозволила брехунам стати мільярдерами чи загальнодержавними політиками на десятки років, а більшість українців зробила бідними. Велика брехня, брехня на всю Україну, не може бути складною, бо її не сприймуть маси: простий народ проковтне хоч і велику, проте лише дуже просту брехню.

Ось ця брехня: в Україні фізичні особи, тобто громадяни, бідні, а юридичні особи, тобто весь бізнес та різні установи – багаті. Люди, хто хоча б здатен вийти за поріг, скажуть – це неправда. Звичайно, що неправда. Хіба всі українці бідні? Хіба власники підприємств бідні? Хіба політики бідні? Ті, хто працюють на підприємстві, добре знають, що далеко не всі підприємства чи установи є багатими. Дуже часто навпаки – інакше звідки стільки банкрутств?

Правда ж очевидна: українці і українські юридичні особи не багаті чи бідні – вони різні. 

Але ж ця брехня працює. Вона є основою для подвійного ціноутворення. Дві ціни на газ, дві ціни на електрику, дві ціни на воду, дві ціни на землю – одна для фізосіб, інша для юросіб. Наслідки плачевні – марнування ресурсів, корупція та бідність. Менша ціна для "бідного" населення, більша – для "багатого" бізнесу. Але ж нема бідного населення і багатого бізнесу! Завжди є різні. А дві ціни є. Але ж… Вана і Воно десятки років у політиці. Їх вибирають люди. І їхнє головне гасло: треба забрати в багатого бізнесу і поділити між бідним народом. 

Я знижу ціну на газ вдвічі! А я в чотири рази! Бо українці бідні! 

Ось так люди роблять політичну кар’єру, десятиліттями. 

А мільйони і мільярди? Тут взагалі просто. Треба бути ідіотом, що продавати товар за двома цінами і не стати мільйонером (на слуху останній випадок в Івано-Франківську) чи мільярдером і жити собі у Відні. Брехуни, кажуть: а ми будемо контролювати. Ага, будуть, із задоволенням, ще й задурно, навіть будуть доплачувати за таку роботу (що, до речі, й роблять).

Якщо ця велика брехня така очевидна, то чому люди на неї ведуться? Тут дві причини. Багато людей є настільки простими, що і не здатні побачити найочевиднішої брехні. А багато розуміють, але ж ця брехня солодка – а хто любить платити більше? Бідні, бо дурні... 

Читайте також: Чого бідний…

КОМЕНТУВАТИ