четвер, 23 травня

Чи(м) були гроші?

Ростислав Шпук Підприємець, громадський активіст
У Підземному Переході #Ваґабундо відкривається доросла експозиція GLOBAL MONEY – виставка нібито грошей нібито там, де грошам не місце.

Грошам часто взагалі не знаходиться місця. Їм, наприклад, не зводять пам'ятників, бо їхній слід і без того пам'ятний. Так-от: неcумісність є наскрізною якістю виставки GM, і вона тут очікуватиме нових способів доведення цього, вона відводитиме погляди від глядача, а він від неї не зможе. В результаті вона демонструватиме силу і святкуватиме прилюдно перемогу над людським. І демонструватиме шляхи виведення грошей за межу некерованої самоокупності.

Автори Звіжинський і Котерлін зірвали з грошей маску пуританської узорчатої інфантильності. І виявили під маскою визволених з її полону грошей мальовничі шпалери, на яких – накопичені, нерозтрачені, нерозбавлені кольори, що довго не мали виходу, неподілені, самоврядні і навіть понад міру нарядні. Їхня відкритість, що досі була зачаєною, перевершує навіть викриту тут відкритість фізіологічну, котра, сама себе безсоромно не помічаючи, диктує правила – тобто шляхи відміни останніх.

Шпалери, що досі були символом кімнатності, цю ж кімнатність розпинають, боляче розтягуючи по кутках. І несуть на собі пересотворення світу, заскочену тваринність. І підкидають запитання: коли Бог створював світ, куди дівались муки творчості, поки нічого не було? Чи не втілювались потрохи в людину? Може, людина – це і є реалізовані муки творчості Бога? І саме це полегшило питання її популяційного поширення: муки – це самовідтворюване, самозапалювальне і самопоширюване. Тільки в результаті цього біологічного самонакопичення люди перетворились на водяні знаки в очах інших, перших стрічних.

Виставка дає змогу декоративно пройтись блудними шляхами накопичення, серед грошей з найстійкішим номіналом, який знайшов собі віддуплину, тому позбавлений стрибкоцентричності. Пройтись, вловлюючи, як грошові одиниці, змінюючи одна одну, не розмінюються на зміни. Зміни несумісні з ними, як несумісні ментальність з моментальністю. Пройтись під копуляціями, що цикляться в компульсіях, демонструючи, як цим ствердним знакам – грошам – направляючим та утворюючим, вдається домогтись, щоб на вході в людину і на виході з неї було одне й те ж.

До кінця "проходу" відчувається, як зі шпалер гроші перетворюються вже на обгортковий матеріал людини – те, що виштовхує її назовні. А фінальним запитанням є не повсюдно суще "ДЕ ГРОШІ?", а по суті нагробкова його видозміна: "НАВІЩО ГРОШІ?" 

Але до цього ще треба зуміти дочитатись. Натомість такі демонстрації показної, вдаваної брутальності, як правило, викликають атаку брутальності справжньої, мобілізують тих, хто наділив себе функцією дозору, хто не читає коментарі та експлікації, хто пролистує картинки, не тямлячи, що комплекси – це осад бажань, помилково реалізованих в сором. В гіршому випадку – в сором не за своє.

Продовженням проекту могло б бути здирання шпалер, бо гроші – це хоча й поверхня, але в яку прийнято заглиблюватись.

КОМЕНТУВАТИ