субота, 25 листопада

Кілька особистих висновків з автостопу

Наталія Федоришин Волонтерка, громадська активістка.
Літо – вища пора для мандрівок. Сподіваюся, мої спостереження будуть корисними тим, хто саме планує рушати в далеку дорогу. Особливо тим – хто вперше.

Цієї зими я не втерпіла і чкурнула стопом у Європу. Подорожувала не сама – двійко нас було завжди, часом троє, а то й четверо. Самотня мандрівка, може, й помічна, самопізнавальна і т. д., та для мене краще, коли є з ким посміятись, поістерити, попереживати, врешті, поговорити.

Так от, спочатку ми з подругою вирішили відвідати Берлін. Точкою відчалення для нас було місто Слупськ, що на півночі Польщі. Відстань 370 км, прохолодна погода, рюкзаки, табличка BERLIN – автостоп вперше! В дорогах ми розуміли мало, тому висока сітка вздовж  автостради, де не можна стопити, для нас була звичайною перепоною, яку ми здолали, знайшовши незамкнену фіртку. А потім – сигнали машин "Шо ви тут робите?!!", довга безрезультатна прогулянка дорогою, radiowóz (польське ДАІ), який нас підібрав та довіз до зупинки, де ми таки застопили і кількома попутками дістались Берліна.

Берлін – велетень. Архітектурно, скульптурно, культурно цікавий, але все ж – не красень) Жили ми у знайомої знайомої нашої подруги, яка допомогла нам з логістикою містом, влаштувала для нас паті і взагалі круто прийняла! Назад у Слупськ ми поверталися Polskim busem.

Далі вирішили з’їздити у Варшаву. Нас було троє і сім годин білого дня. Хоча стопили ми в межах Польщі, але дістатись до місця призначення нам вдалось лише за добу. Поки було сонечко – Слупськ – Гданськ – 120 км, Гданськ – Торунь – 150 км стопом. Хоча Торунь ми побачили крізь нічний туман, але місто надзвичайне! Чого вартий лише міст імені Юзефа Пілсуцького (898 м, які ми пройшли туди й назад о 12 годині ночі). У Торуні сіли на потяг та дістались Варшави.

Варшава – місто з радянським присмаком, великою кількістю мігрантів, метро, в якому нас завжди перевіряли… Жили у знайомих 2 дні, але повертатись повинні були на третій день, оскільки квитки на потяг так придбали. Були готові ночувати в McDonald’s на вокзалі Warszawa Centralna (24 год. працює, туалет, диванчики), але святий Twitter нас врятував – клич про допомогу почули дівчата з Луцька, які запропонували нічліг.  

Далі нас було четверо. Було менше стопу, але більше пригод. Слупськ – Варшава, Варшава – Братислава, Братислава – Відень, Відень – Брно, Брно – Прага, Прага – Варшава, Варшава – дім! Близько 3 тис. км – Polskim busem, стопом, електричками та пішки. Жили ми у каучсерферів, харчувались тим, що взяли з собою з Польщі (бо Австрія та Чехія таки євро-Європа). Ця мандрівка була дещо подібною до тієї з фільму "Євротур", але зі своїми особливостями.

Засніжена Братислава (так сильно вперше за декілька років), в якій ми витратили трохи більше долара 80 центів, де немає метро, багато залишилось з радянщини, але разом з тим помітне бажання творити нове, розвиватись.                                          

Аристократичний Відень, вулицями якого хочеться блукати вічно…

Тихе та приємне Брно з чудовими людьми та гарною музикою.

Зрештою, Прага – прекрасна Прага, де практично кожна будівля  витвір мистецтва, де усі обмінники валют належать туркам, а невеличкі магазини в житлових районах міста –  китайцям, де в парках мешкають зайці, олені, куріпки і ніхто їх не вбиває.

Ці міста варто побачити хоча б раз, хоча б крізь сніг, дощ, холод та голод – але це того варте.

З мандрівки я виснувала для себе кілька залізних правил:

  1. Ніколи не відправлятись у подорож самому! Для мене особисто оптимально – двоє. Це безпека, допомога, веселощі, розрада, спільні історії, фото.
  2. Стопити найкраще на виїзді з міста, але не на автострадах, дорогах-експрес та платних шляхах. А ще краще на дорогах з позначкою Е у зеленому квадратику і на зупинках.
  3. Якщо зі стопом ніяк, можна скористатись дешевими перевезеннями, як http://www.polskibus.com/  чи http://meinfernbus.de/en, де при попередньому резерві за місяць-два ціна в три-чотири рази менша, або https://www.blablacar.pl/, який діє по всій Європі, і де водії за невеликі гроші підвозять "по дорозі".
  4. Житло: добре, коли є друзі, чи друзі друзів, чи кошти на хостел/готель. Але https://www.couchsurfing.com – допоможе у всьому світі. Важливо зареєструватись, написати про себе у профілі, знайти, в кого б пожити (зазвичай усі орієнтуються на відгуки), домовитись та приїхати. Диво-люди, які безкоштовно дозволяють у себе пожити, зазвичай приємні, енергійні та веселі. Але, зі свого боку, ти маєш обіцяти – чистоту, порядок, високу комунікативність, виявляти цікавість до життя каучсерфера та до міста (а не сидіти у квартирі весь день!). Тоді тобі та тому, в кого зупинишся, позитивний відгук гарантовано.
  5. Пам’ятай – найкраще домовлятись з 2-3 каучсерферами про те, що зупинишся у когось з них. Також важливо мати з собою спальний мішок, оскільки зазвичай у каучсерфера буває багато жильців.
  6. Завжди, у будь-якому місті купляти квиток на проїзд громадським транспортом! Це вбереже від штрафів, конфліктів, проблем.
  7. Англійська мова  запорука порозуміння, навіть якщо хтось її не знає, то загальні фрази знають всі європейці.
  8. Карта міста – обов’язково! Попри обмежений бюджет варто намагатися відвідати якомога більше цікавих місць (насправді слід попросити допомоги у людини, в котрої живеш, бо потрапити в чимало місць певного дня тижня можна безкоштовно).
  9. Viber/ WhatsApp на гаджетах – запорука контакту між собою та з тими, у кого зупинився.
  10. Мінімальна аптечка – порятунок від подряпин, мозолів, легкої застуди.
  11. Фотоапарат – безумовно, сувеніри  за бажанням.
  12. А ще вкрай важливо для подорожі – це якісний наплічник та комфортні одяг і взуття.

Відвідати місто своєї мрії можна бюджетно та весело, основне мати паспорт, візу (тепер з відбитками пальців) та сотню-дві баксів). Тому  вперед! 

КОМЕНТУВАТИ