середа, 14 листопада

Коли місто заздритиме селу

Любомир Стринаглюк Письменник, політик, громадський діяч.
Філософія об’єднання громад – це не банальний перерозподіл коштів, а зміна управлінських функцій.

Вже незабаром новостворені громади отримають більше повноважень, але водночас на їхні плечі ляже й  відповідальність, якої вони не мали дотепер. Зокрема, в сфері освіти. Після проведення децентралізації управління мережею шкіл, дитсадків перейде до Ради об’єднаної громади. Освітяни і громада зможуть самостійно приймати рішення щодо фінансів, розвитку навчальних закладів. Тому важливо знати: в успішних освітніх країнах школи самі мають право приймати рішення з величезного кола питань. Їм не потрібно все узгоджувати з органами управління, бо там в кінцевому результаті головне – якість освіти, розвиток шкільництва. Тому в системі надання освітніх послуг працює величезна кількість людей.

Найближчим часом у нас будуть вирішені два питання: зміна місцевого управління освітою і суттєве оновлення керівного складу навчальних закладів усіх рівнів – від ректора вузу до завідувача дитячих садочків. Стосовно органів управління освіти рішення просте: будь-який заклад слід позбавити дріб’язкової опіки. Всі питання мають вирішувати саме люди, а конкретно – представники громади, які будуть обрані у ради. Чи потрібна їм маленька школа з сучасними технологіями організації освітнього процесу класно-урочної системи? Чи треба придбати кілька комфортабельних автобусів, якими діти будуть їздити? Чи варто відкрити ефективний навчальний заклад з дистанційною формою освіти? Яким би не було рішення – в кожному разі в об’єднаних громадах будуть визначені так звані опорні села, де за будь-яких обставин школи працюватимуть.

Оскільки Уряд під час проведення реформи децентралізації орієнтується на польський досвід, маємо знати, що наші сусіди в минулому зіткнулись з такою ж проблемою. Це – вибір закривати сільську школу з малою кількістю учнів чи взяти на себе фінансовий тягар з її утримання. Наші сусіди випробування витримали – школи масово не закрили. Важливо: у Польщі, як і практично у всіх "децентралізованих" країнах світу, кожен заклад освіти – повноцінна юридична особа. Там є ґміни, 80% бюджету яких йде на потреби освіти, тому багато міських шкіл можуть позаздрити навчальним закладам у малих населених пунктах, спорудженим чи переобладнаним за сучасними світовими стандартами. Поляки свого часу зрозуміли, що основним ресурсом є не промисловість, земля чи банківський сектор, а якісна освіта дітей. Тому зробили найбільш вдалу інвестицію у майбутнє своєї нації і держави.

Чого нам очікувати в майбутньому? Українське шкільництво (до речі, найменш реформована галузь) таки позбудеться монолітності, натомість почне набувати варіативності, стане значно відкритішим для оперативних змін і обґрунтованих інновацій. Стане фактично сферою надання освітніх послуг. Таке уявлення діаметрально змінює підхід до освіти, яка сьогодні, по суті, нав’язується людині і обмежує її свободу вибору. Далі українці свідомо (або на основі професійних консультацій) зможуть обирати індивідуальну освітню траєкторію. У системі управління навчальними закладами суттєву роль відіграватимуть батьки та громадськість.

КОМЕНТУВАТИ