Відвідати зараз цю частину України мене спонукали різні причини. Важливою серед них є дослідницька цікавість та бажання хоч трохи зрозуміти, що робиться в Криму та в головах його мешканців. Бо змістовних публікацій і надійних джерел інформації про це не так вже й багато.
Перше, з чим довелося стикнутися, – це логістичні проблеми. Напередодні Нового року “Укрзалізниця” припинила сполучення з АРК, і мій квиток до Сімферополя автоматично скоротився до невідомої мені станції Новоолексіївка у Херсонській області.
Поїхав я в цю Олексіївку, яка виявилась цілковитою дірою. Зараз там якась золота лихоманка – кожен, хто має автомобіль, долучився до таксувального бізнесу. Наш таксист на Chevrolet Aveo розповів, що Новоолексіївка проукраїнська, хоча нову київську владу всі вважають такою ж, як попередню, – крадіями і негідниками. Населення селища приблизно 50 на 50 складають українці і кримські татари, а основні сфери зайнятості – залізниця та сільське господарство.
Таксі від Новоолексіївки до Чонгару.
Від Херсонщини до Сімферополя дістався без проблем і лише з годинною затримкою у порівнянні з розкладом потяга. Однак ця зміна коштувала 350 гривень: 100 за місце в таксі (35 км) і ще 250 за крісло в автобусі від “кордону” до Сімферополя (136 км). Для порівняння: попередньо куплений купейний квиток Київ – Сімферополь мав ціну 248 грн.
Паспортний контроль з української сторони і особливо його очікування були довгими і нудними – близько двох з половиною годин. З кримського боку ввічливі люди в камуфляжі та з бейджиками зробили все набагато швидше, хвилин за 20. Моя яремчанська прописка, всупереч остраху деяких друзів, не викликала у контролерів жодних запитань. Багаж ніхто не дивився, тому спокійно вдалося провезти євросоюзівський алкоголь і шоколад.
Їду, дивлюся навколо з вікна автобуса і роблю якийсь простий висновок: “Крим – це Україна”. Все виглядає точнісінько так само, як у сусідній Херсонській області. Про те, що це тепер “Росія”, натякає мало що. На трасах і у містах відкриті багато українських торговельних мереж: заправки WOG, OKKO, маркети “Фокстрот”, “Комфі”, АТБ. Переважна більшість автомобілів мають українські номери з синьо-жовтим прапорцем. Втім, частина вже має й російські; я так розумію, їхня кількість зростає. Зараз святковий період, тож є трохи автівок з Росії і з материкової України – Дніпропетровськ, Київ, Донецька область.
Привокзальна площа Сімферополя.
В Сімферополі бачив багато торгових павільйонів і зупинок, оформлених в підбадьорливі синьо-жовті кольори. Досить багато українських вивісок, старої реклами українською мовою або про Україну. Касові чеки друкують українською мовою – зі словами “сума”, “готівка”, “решта”. Дорожні вказівники і попередження на трасах ще всі українські. Тобто української мови у візуальному і публічному просторі стільки ж, як і кілька років тому. Усну українську тут, як і раніше, розуміють і ставляться до неї спокійно.
Квиток на кримський автобус.
Людей в стані морального піднесення побачити поки що не вдалося.
Загалом, від вигляду міст, перебігу щоденного життя, спілкування з людьми в Криму складається перше враження, що насправді в житті людей там нічого не змінилося, окрім валюти і номерів телефонів. Так, зросли зарплати бюджетників, про це всі знають і дехто згадує в розмовах. Але бюджетників не так вже й багато.
Для інших не змінилося нічого. Ціни ростуть, зарплата – ні. Всі заклопотані, зайняті буденністю. Один чоловік сказав, що поки що нічого не змінилося, але він думає, що щось зміниться. І ніби у виправдання вжив цікаве слове “переходняк”, новотвір від “перехідний період” і сленгового “отходняк”. Далі підтримати розмову не вдалося, бо що конкретно може змінитися в кращий бік і коли це може статися, мій співрозмовник не знав. І відчувалося, що він також думав про варіанти, коли щось може змінитися у бік зовсім протилежний.
Це короткі і поверхневі враження від першого дня мого візиту в Крим у січні 2015 року. Не претендую на істину чи вичерпність, але, можливо, комусь буде цікаво. Якщо ж вас зацікавлять якісь конкретні аспекти сучасного життя на півострові – будь ласка, озвучуйте запитання в коментарях, спробую висвітлити.