…А через 10-15 років після смерті Путіна нащадки відкриють архіви і з жахом дізнаються, що мало хто ненавидів Росію з такою силою, як ВВП, вихідець з Петербурга, з чудських племен. Ненавидів усією душею цю московитську імперію: за зґвалтований Новгород, за розгромлений Псков, за образливе прізвисько «чухна», яким називали його діда.
З глибоким щемом у серці вони копнуть глибше і побачать, що так – Путін таки був литовським агентом. Агентом успішним, що повністю досягнув своєї мети, виключивши з «європейського клубу», перетворивши її знову в «Тартарію», у мракобісне середньовіччя, у відплату за всі знущання, яких його народ зазнав від Росії. Одним махом помстився за Смоленськ, Брест-Литовськ і Київ.
І тоді пазл складеться: мешканці країни, знову й назавжди загнаної в кордони Московського князівства, країни-парії, збагнуть, що таки правда: кожен крок Путіна, все, що він робив, вело до ізоляції Росії, до того, аби всі цивілізовані люди трималися від неї подалі. Що ідеєю-максимум цього «збирача земель рускіх» і справді було їх збирання – але не в межах Московії, яка й до Русі-то особливого стосунку не мала, а в межах Великого Князівства Литовського…
Ото сміху буде.