fbpx

Мережевий суд. Візія

Політика 08:44, 02.10, 2018

Це спроба уявити образ суду через 5-10 років. Ознаки майбутнього вже проявились, для нового суду вже все є: ідеї, організаційні та технічні можливості, практики. Немає візії – інтегративного бачення майбутнього судочинства. До чого конкретно ми йдемо й як? Яким буде суд початку третього тисячоліття?

Відсутність цього образу, поряд із вадами волі до новацій, є однією з причин труднощів судової реформи. Ми йдемо у майбутнє з головою, оберненою назад.

 

Інформаційний потоп і зміна парадигми

У 2002 році було констатовано, що за п’ять попередніх років людством було вироблено інформації більше, ніж за всю попередню історію. Щороку об’єми інформації збільшуються на 30 відсотків. Середній людині розвинутих країн доводиться обробляти 3,3 терабайти інформації в рік. Це межа природних можливостей людини (дослідження П. Лаймена та Х. Верієна з Каліфорнійського університету, 2003 р.) З того часу ситуація в усьому світі тільки погіршилась. Вибухове зростання динаміки потоку даних нагадує цунамі, а соціальні інститути управління – інфраструктуру узбережжя, яка не здатна зупинити хвилю. Проблема керування інформацією в умовах “інформаційного потопу” стоїть дуже гостро як перед індивідом, так і перед суспільством. Спроби відреагувати симетрично призводять тільки до поглиблення дисфункції. З часу проведення досліджень пройшло більш як 15 років, і ситуація з того часу тільки погіршилась – світ увійшов у фазу турбулентності.

Це прямо стосується судів, які як інститути правосуддя також переробляють суперечливі вхідні дані у несуперечливі вихідні процедурним способом. У 1991 році в Україні було близько 1 млн судових справ на 52 млн чол.;  у 2000 році ця кількість подвоїлась, а у 2013 році справ вже було 5,1 млн на 40 мільйонів населення. Така динаміка: людей стає менше, а судових справ, судів і суддів – більше.

Ми перебуваємо в гострій кризі організаційного мислення, ознаками якої є: асиметрія комунікацій із соціумом, ідеологічний плюралізм, неадекватність та корупціоґенність процедур, неефективна організація інститутів забезпечення судочинства, неоднакова судова практика. Актуальна модель судочинства все більше не відповідає завданням, які стоять перед суспільством. Система правотворення та правозастосування вже давно вичерпала потенціал розвитку застарілої організаційної форми – там вже шукати нічого.

“Інформаційний потоп” одним із наслідків має глобалізацію, що проявляється як стандартизація соціальних процедур і практик у межах єдиного організаційного простору людства. Це віртуальний простір, який виник на цифровій мережевій платформі. Він вибухово розвивається і проникає в усі соціальні сфери, змітаючи на своєму шляху умовності та переляканих управлінців. Його роль у житті людства зростає експоненціально й явочним порядком. Жодні перепони не зможуть втримати цей процес – уже розпочинається запуск супутників Ілона Маска, що унеможливить обмеження доступу до Мережі. Події життя суспільства все більше будуть відбуватись у віртуальному просторі, там буде вся економіка, платформа для переважної більшості комунікацій – віртуальна територія, де соціальні цінності, актори, право і механізми його реалізації будуть відрізнятись від звичних. Злочинність і конфлікти, соціальні послуги й адміністративні процедури, спори і присуди, мистецтво та науки теж перейдуть у Мережу. Грань між двома реальностями вже зараз тонка, а зникне вона з розвитком технічних способів передавати інформацію з фізичного простору у віртуальний і там оперувати нею без участі медіатора-людини. Саме у цьому світі нам жити незабаром, а там будуть інші умови і правила. Зміна інформаційної парадигми невідворотна, це зміна суспільного мислення, цінностей, організаційних практик, соціальних інститутів і процедур. Хто перший зуміє усі засоби інтегрувати на цифровій основі, той матиме перевагу.

        

Українська ракета

У нас велике майбутнє. Потрібно тільки все зробити правильно і рішуче. Якщо розглядати ситуацію через призму інтегральної динаміки, то Україна мусить дуже швидко перейти від “червоно-синьої” через “помаранчеву” технологічну стадію до “зеленої” мережевої. Нам у спину дме той вітер, який перешкоджає більш розвинутим країнам – наше суспільство не виробляє достатньо засобів для підтримання системи управління, яка заснована на традиційних технологіях. Ми технічно легко можемо перейти в інший стан, у нову організаційну якість. Цифрова організаційна оболонка суспільства – це шанс для України, це питання виживання. Потрібно використати наш баласт (модель управління з гігантськими ресурсами) як паливо, і тоді підйом буде нагадувати старт космічного корабля, що обганяє повітряні кулі й аероплани інших учасників геополітичних перегонів. На перший погляд, це занадто амбітне завдання, оскільки “помаранчевої” організаційної культури та її носіїв в Україні небагато, а в судочинстві – взагалі мало. Але зміст нашого “помаранчевого внеску” в цивілізацію – інший. Ми не повинні вигадувати вже вигадане. Наша задача – інтегрувати у новій організаційній моделі цивілізаційні досягнення і зробити це на мережевій цифровій платформі як комунікаційній основі наступного “зеленого”, “горизонтального”, судочинства. Саме воно є метою.

 

“Нова якість”, тенденції та візії

Перебіг соціальних процесів указує на існування системних чинників, які їх спрямовують у певному напрямку. Кризові явища в судочинстві не мають автора, вони є похідними від архітектури системи права і правозастосування, що не здатна впоратись із валом даних.

Генеральною тенденцією, яка визначає вектор розвитку соціальних процесів, є те, що зростання об’ємів виробництва інформації переважає над реальними можливостями їх обробки. Причини дисфункції управління можуть бути подолані тільки системним шляхом через перехід у нову організаційну якість.

Симетрична відповідь на кризові виклики в умовах України є вірним способом болісного самогубства від асфіксії – нам пора припинити множити організаційно-правові сутності без необхідності. Ми не продукуємо для цього достатньо засобів. Окрім того, розрив між виробництвом і засвоєнням інформації збільшується експоненціально. Для традиційної обробки інформації не вистачить жодних ресурсів.

Потрібна асиметрична відповідь. Таку відповідь дають науки, що розвивають теоретичні та прикладні аспекти теорії інформації, штучного інтелекту, транспорту даних та апаратного забезпечення. І Мережа як реальність. Це більш широкий і глибокий загальний фундамент, у якому є місце для права і правозастосування як складових загального інформаційного процесу.

Соціальні інститути незабаром будуть діяти в іншому організаційному середовищі. Асиметрію між потребами і засобами їх задоволення в судах не можна вирішити за рахунок росту числа суперечливих норм, ускладнення процедур та збільшення кількості судів, суддів і їх фінансування. Вона долається переходом на інший рівень керування інформаційними потоками через цифрові технології. Єдина платформа обов’язково приведе до об’єднання усіх процесів правозастосування у межах єдиної інформаційно-організаційної форми – об’єднані бази даних, єдині процедури та сервіси. У межах такої моделі вхідна інформація потрапляє в систему безпосередньо через засоби фіксації і через клієнтів-акторів. Там інформація обробляється відповідно до алгоритмів, які замінюють аналогічні дії людей. Традиційний суд із залами, судовими справами, суддями та змаганнями буде переходити все більше у віртуальну площину.

 

“Помаранчевий” суд

Головним завданням цього етапу є відновлення довіри суспільства. Тільки після цього можливо говорити про розвиток. Найкраща комунікація – це справедливе судочинство і якісні послуги. Якраз для цього і потрібен “помаранчевий” суд.

Єдина інформаційна (телекомунікаційна) система матиме наслідками уніфікований процес, оптимальну організацію судочинства, єдину судову практику. Тобто, системні чинники, які привели до критичного зниження рівня довіри до судочинства, будуть усунуті через технологізацію.

Майбутній суд – це багатовимірний суд мережевих сервісів. Віртуальний простір не потребує фізичного місця для судових комунікацій. Тому суд через 5 років – це екстериторіальний єдиний суд для усіх, хто є під його юрисдикцією. Він не матиме прив’язки до територіальної організації суспільства. Фізичні сервіси суду у вигляді компактних приміщень з обладнанням для віртуального судочинства можна розташувати будь-де, де є споживач. Це і є реальний доступ до правосуддя. В Україні для цього є всі передумови, у тому числі: третина населення у 2010 році була користувачами Інтернету, а кількість активованих сім-карт мобільного зв’язку перевищила 62 млн. Для малозабезпечених верств можна зробити соціальне підключення.

Еволюція процесуальної думки, яка враховує розвиток інформаційних технологій, веде до уніфікації засобів реалізації норм права і переведення їх у програмні алгоритми. Актуальне право також буде переведене в цифровий формат. Це призведе до створення генеральної послідовності подій права  єдиного юридичного процесу, багатоманіття видів і проявів якого забезпечено існуванням єдиної мережевої організаційної форми.

Вищий суд у такій моделі необхідно займає місце і роль джерела права як результат конвергенції кодифікованої і прецедентної систем. ВС мають бути притаманні всі вироблені практикою способи забезпечення мети права через формування нормативних приписів: судовий прецедент, усунення пробілу, конкретизація норми, узагальнення типових ситуацій тощо. Транспортні можливості мережі дозволять цю організаційну частину рішення вищої інстанції (норма) відразу імплементувати у відповідні поля шаблонів рішень нижчих судів. Це стабілізує практику, зробить її визначеною і справедливою. У випадку вирішення проблеми верифікації фактів цілком прогнозоване зникнення апеляційної інстанції за непотрібністю. Тоді система матиме всього два рівні: рівень вирішення спору і рівень розвитку права. Але стабілізація потрібна буде тільки на період переходу до “зеленого” суду. Після того вона буде гальмом. Адже віртуальність – це багатоможливість.

Єдина організаційна модель суду – це конституйовані внутрішні і зовнішні інформаційні зв’язки, орієнтовані на підтримання відповідності між потребами та засобами виконання функцій суду. У першу чергу, це статутні, функціональні, управлінські, партнерські відносини всередині суду, це ресурси, сполучені з завданнями через нормативи забезпечення. Комунікувати з зовнішнім інформаційним середовищем такий суд повинен посередництвом стандартизованої системи оцінювання якості судових послуг, що надаються кожним сервісом суду. Для створення працюючої моделі комунікаційних зв’язків потрібен інститут громадської оцінки, який продукуватиме рекомендації щодо організаційного розвитку суду. Такого інституту ще немає, але потреба в ньому відчувається дедалі гостріше – є розрив між оцінкою суду тими, хто відвідував суд, і тими, хто там ні разу не був. Це комунікаційна порожнина, яка є в соціумі і яка зараз заповнена негативною інформацією. Завданням “помаранчевої” моделі є заповнення цієї потреби в інформації об’єктивними даними і відновлення леґітимності судів. Інституту оцінки нема, бо нема задовільної системи оцінювання як форми комунікації. Оцінювання судів імітується, здійснюється навмання або наскоками, а повинно бути переведено в регулярну процедурну діяльність. Організаційним центром внутрішніх і зовнішніх комунікацій повинна стати інтегрована в діяльність судів система оцінювання як передумова до самоорганізованого суду.

 

Через інновації до “зеленого” суду

“Помаранчевий” суд має закінчитись створенням платформи для “зеленого” суду. Юридична професія як спосіб вирішення інформаційно-правових суперечностей буде відмирати в міру заміщення логічної функції людей програмними алгоритмами. Спеціалісти з права, які не матимуть креативності, не витримають конкуренції. Нові форми судочинства створять агенти інновацій, які обов’язково прийдуть в суди. Слід очікувати спротиву системи, який, однак, перспектив не має, а тільки відтягне час. А для України час – це життя.

 

“Зелений” суд

Ми не можемо точно описати “зелений” суд. Нам застує перспективу завдання “помаранчевої” стадії, яку уявити достатньо просто. Ми щойно почали сходження вгору. А тільки з вершини відкриється вид на “зелений” шлях. Тенденції розвитку інформаційних технологій приведуть до все більшого заміщення великих виробництв 3-д прінтінгом. Нові джерела енергії, компактизація та автоматизація виробництв, широкі можливості для створення різноманітних 3-д моделей завдяки софтам та інженерно-дизайнерській фантазії людей, скоріше за все, приведуть до знищення пірамідальних ієрархічних структур суспільств, а з ними і ослаблення територіальних форм організації великих спільнот. Схоже, світ на порозі асоціацій міст-полісів. “Зелені” технології – це горизонтальні соціальні технології самоорганізації без виражених інститутів і управлінських центрів. Усе буде “прошито” в цифрову оболонку як задані соціальні умови. Але ці речі знаходяться “за горизонтом подій”. І тому лінійний підхід не дасть правильної уяви. Реальність міняється так стрімко, що наша спроба заглянути на 10 років вперед виглядає наївною. Все може змінитись швидше.

Якщо буде офіційна форма, яку обов’язково будуть використовувати всі при вирішенні правових спорів, то офіційним суддею може бути будь-хто, кого оберуть сторони. Сама форма гарантує належність результату. Тоді спори, з приводу яких вже є рішення ВС, в судах розглядатись не будуть, бо в цьому немає смислу. Який зміст утримувати суд, якщо нотаріус або третейський суддя або громадський суддя або колективний суддя або електронний суддя або й просто перехожий за домовленістю сторін вирішить спір і застосує норму з тими самими наслідками? В судах будуть розглядатися нові спори з новими обставинами, і відповідь на них перший раз має дати суд – показати зразок вирішення спору для всього суспільства. Після того, як судове рішення набере чинності, потреби у судових розглядах аналогічного питання не буде. Видається, що суд буде тільки ядром майбутньої мережі інститутів вирішення спорів у суспільстві. В принципі, засоби вирішення спору завдяки мережі будуть знаходитись там, де спір виник. Периферію засобів будуть складати інші форми організації, які послуговутимуться рішеннями судів як нормативними орієнтирами.

“Зелений” суд уявляється як мережа сервісів для комунікації осіб, що потребують послуг правосуддя, і осіб, які такі послуги зможуть надати. Усі, хто є акторами Мережі і користуються судовими сервісами, можуть одночасно перебувати в ролі суддів, сторін, публіки. Статус надаватиметься програмою залежно від звернення і можливих обмежень, необхідних у майбутньому суспільстві. Судді працюватимуть на засадах фріланса, суддею може бути будь-хто, якщо він погодився на такий соціальний контракт. Суди не будуть мати фіксованого членства, це будуть просто офіційні публічні форми, які будуть заповнюватись потрібними акторами.

“Зелений” суд – це офіційна суспільна форма публічного міркування про право.

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: