fbpx

Монархи айфонної доби

Політика 11:01, 09.06, 2014

П’ятий президент України раптом запропонував називати себе Його Високоповажністю. Круто. Чому ж не традиційним гетьманським титулом Ясновельможного?

Старенький любитель сафарі і гламурних графинь Хуан Карлос Перший підписав відречення. Іспанські ювеліри у форсмажорному режимі виготовляють монетні штампи з портретом яхтсмена і пілота гелікоптера Філіпа Шостого. Ротація на престолі мадридських Бурбонів загострила увагу на династичних справах Європи. Адже політичний розквіт ультраправих, серед іншого, актуалізує старі аристократичні Доми континенту.

Та й самі представники цих Домів не проти показати зуби домінуючій ліберальній тусовці. Недарма 74-річний Сікст, герцог Пармський (онук князя Роберта Першого Пармського та син герцогині Марі-Мадлен де Бурбон-Бюссе), старійшина альпійських Бурбонів, відвідав віденську лекцію головного ідеолога російського президента Олександра Дугіна.

Цей демарш був належно оцінений аналітиками. Дехто з оглядачів поточної європолітики занурився у списки діючих представників Савойського та Церінгенського Домів, намагаючись вирахувати майбутні лінії монархічного відродження багатостраждального союзного Абендланду. Хтось згадав чинного самодержця Ліхтенштейнського, хтось зачарувався харизмою майбутньої шведської королеви.

На тому тлі виникла відома у вузьких колах провидиця Маргарет Паттель з Базеля, котра без зайвих реверансів відвантажила ваговите пророцтво: у 2016 році на трон Росії сяде імператор. Провидиця не уточнила, чи не зватимуть раптом того імператора «Владіміром Першим».

З іншого боку, альтернативні варіанти навіть не зручно розглядати. 33-річний Великий князь Георгій Михайлович Гогенцоллерн-Романов (син глави Дому Романових Марії Володимирівни та Франца Вільгельма, принца Прусського) в Росії майже невідомий й безмежно далекий від механізмів здійснення влади. Діти Ростислава Ростиславовича та Миколи Ростиславовича Романових (праправнуків самодержця Миколи Першого через сина Михайла і онука Олександра) вступили у морганатичні (не династичні) шлюби і практично втратили права на трон.

Отже, за відсутності серйозних претендентів зі старої династії шанси президента змінити ланцюг виборного лідера країни на корону лідера спадкового суттєво зростають. Прецеденти вже були. Скажімо, Президент Франції Луї Наполеон Бонапарт у 1852 році став Наполеоном Третім, а президент Центральноафриканської республіки Жан-Бедель Бокасса – імператором Центральної Африки Бокассою Першим (1976-1979 рр.) Та й рейтинг російського лідера дозволяє йому провести реставрацію монархії без жодного опору з боку політичних еліт Російської Федерації. Під довгі й бурхливі аплодисменти обох палат парламенту.

Недарма, ой недарма лідер Росії у Нормандії спілкувався переважно з титулованими особами. 

Туманні пророцтва базельської ворожки набувають більшої ваги на тлі останніх подій. Перехід Кремля до сповідування православно-державницьких ідеологем, які походять – щонайпізніше – від епохи Олександра Третього та можливий референдум з перейменування Волгограду наводять на думку, що реставрація є процесом надзвичайно захопливим і зупинок майже не передбачає. Чим далі, тим цікавіше.

Ну й на здоров’я. Принаймні буде що обговорювати – фасон корони, довжину скіпетру, підкладку мантії, діаманти на сукні імператриці, кількість золота на троні. Скажімо, коронаційні туфлі Бокасси Першого й досі вважаються найдорожчим взуттям в історії. А виготовлення його корони свого часу зупинило кризу в усій ювелірній галузі Європи.

Це вам не вульгарний «батон всевладдя» вбогого смаком і розумом єнакіївського парвеню. Це шняги імперські, високі і священні, не доступні сіренькому метикуванню перехожих дранів.

Як не дивно, «новоаристократичні» настрої своїм крилом зачепили й Київ. Трошки, але зачепили. П’ятий президент України раптом запропонував називати себе Його Високоповажністю. Круто. Чому ж не традиційним гетьманським титулом Ясновельможного? Напевне, слово «вельможа» несе в собі не вельми доречні для навколишнього розквіту демократії конотації. А «високоповажність» – щось не зовсім зрозуміле. Щось таке з історичних фільмів, типу: «ваше високопревосходительство». Трошки напружує, звичайно, але ж як красиво і наснажливо для розвиненої уяви.

І чим вам булава не скіпетр?

Й тут вже не дивно, що президент наступного дня після інавгурації не йде на Майдан. Якось не випадає Його Високоповажності виходити перед… вже й не знаю, як назвати. Можна колись потім, але не наступного дня. Ми ж все розуміємо, не діти. Зрештою, вірнопіддані працівники пера і принтера встигли порадити всенародно обраному не зважати на всі обіцянки та «розклади» минулого й почати вікопомне правління з чистого листа.

Як і належить істинному монар… виразникові народних надій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: