Десь у мови на загумінках,
Чи в судьби на усіх терезах –
Вам любові у всіх відмінках,
Формах, способах і часах.
Всеньке небо в одному слові,
Як у долі святий наплив,
І народжуйте від любові
Повно згадок і дієслів…
Все, чого так багато в мові,
На околицях всіх уяв –
Пізнавайте в своїй любові,
В найсвятішому з ваших прав,
Що не хоче триматись в межах,
Бо потрібні краї безмеж,
Їй не треба себе в одежах,
І звільняється від одеж,
Неповторно так і несміло,
Де єдина на двох межа,
Де оголюють ніби тіло,
А нагою стає душа…