fbpx

Вітер майбутнього

Політика 20:54, 18.09, 2015

Кожного разу, коли вам здається, що цинізм політиків досяг дна, будьте впевнені: вони ще знайдуть чим вас здивувати.

Примітка: редакція КУРСу вважає третє послання шановного Алоїза настільки значущим і – не побоїмося цього слова – пророчим, що вирішила перекласти його з гуцульської на українську. Аби ніхто не казав, що чогось не втямив і його не попереджали. А перші послання ви можете почитати тут: Ворожіннє та виборчий процес, Зазераючи в берду.


Пам’ятаю, якою популярною на виборах 2012 року була тема визвольних змагань. Всі кандидати як один були готові встати насмерть, закрити собою, недопустити і відстояти – з вишиванкою та червоно-чорним прапором в руках. Що, звісно, не заважало їм потім тушкуватися і переходити в перспективну парламентську більшість.

Ще тоді виникало цікаве питання: про що будуть говорити політики, коли сенси визвольних змагань і УПА будуть виснажені від частого вживання, немов нафтові свердловини у Биткові? Відповідь на нього дала історія: у нас з’явився новий пантеон героїв. Час лікує рани й притлумлює біль. І ось – спочатку невпевнено, але дедалі більше – політики простягнули свої руки спочатку до Небесної Сотні, а потім – і до загиблих воїнів. Так само живі воїни, спочатку невпевнено, але дедалі стрімкіше – рушили в політику всіх рівнів. Ось батьки загиблих, яким ще у квітні 2014 року здалася б блюзнірскою навіть сама думка про спекуляцію на пам’яті своїх дітей – прикрасили собою бігборди та виборчі списки.

З’явилися віртуальні сили, які відчули дух часу. "Партія ворогів Путіна" – цілком непогане позиціонування. Дійсно, це звучить набагато привабліше, ніж "Партія друзів олігархії", якою вона є насправді. "Народний контроль" – чому б ні? В ситуації, коли на ноги зводиться громадянське суспільство, довкола автоматично з’являється купа симулякрів в пошуках соціально-політичних (а за фактом – економічних) дивідентів. Віртуальна діяльність виявляється нічим не гірше реальної – в часи, коли уявлення про реальність люди отримують з віртуальних джерел.

Рецепт цих виборів, як, до речі, і минулих – позачергових – парламентських, виглядає так: взяти пам’ять про загиблих, розбавити військовими, втулити пару волонтерів і громадських діячів – і отримати "справжню" політичну силу. Для впевненості додати трохи гречки або адмінресурсу (або і того, і другого водночас – хто на що багатий). Не забути про популізм – обіцяти вирішити все. І не шкодувати героїко-патріотичної риторики (до речі, як там справи в Народного Фронту, в якому не було ні народності, ні фронту – натомість було своєчасне позиціонування?)

Місцеві вибори, насправді, досить "нудна" штука. Як і 5, і 10 років тому, локальні проблеми мають приблизно один і той самий характер. Але значно привабливіше говорити про загальні речі – пафосні та нездійсненні – ніж про землю за межами населених пунктів, нові транспортні схеми міст чи відмову від газу в сільській місцевості. Пообіцяти знизити тарифи значно простіше, ніж налагоджувати марудну трансформацію місцевих громад в реальний суб’єкт влади. Ніхто не хоче думати про довготривалий проект країни, яка – без жартів –  починається "знизу".

Чому?

Тому що насправді ми всі відчуваємо крижаний вітер майбутнього. Цей вітер дме вже 20 років, просто сьогодні легкі пориви 20-ти і 10-річної давнини перетворюються на справжній шквал. Майбутнє несе злам всієї існуючої системи влади – разом з її косметичними реформами. Навіть нова поліція, при всій своїй симпатичності, є лише безнадійною спробою гальванізувати частину трупа неефективного держапарату. Немає сенсу щось робити на кораблі, що йде на дно. Саме тому наші політики всіх рівнів, різних каденцій та "демократичних скликань" переважно нагадують пасажирів "Титаніка", які екстрено набивають свої валізи чужим добром, щиро віруючи в те, що частина привласненого таки забезпечить їм місце на рятувальній шлюпці.

Крижаний вітер майбутнього знесе існуючу державу Україна – знесе, тому що це неефективне утворення просто не може довго існувати. Але країна залишиться. Вона дійсно почнеться "знизу", з озброєних громад, які раптом таки віднайдуть свою суб’єктність – хоч зроблять це в інший спосбі, ніж це уявляють собі сьогоднішні спекулянти на темі. А тоді почнуть відновлювати справедливість. Втім, знову ж таки, не так, як би хотілося "Солідарності", "Батьківщині" і всіляким пупсам із "Свободи".

Отже, коли за півроку/рік/два ви разом з побратимами знайдете в лісі тіло добре одягнутої людини з дорогим дзегаром та невідповідним ситуації взуттям – подивіться уважно в його валізу. Мабуть, поруч з пачками доларів там знайдеться і членське посвідчення якоїсь із сучасних партій. 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: