fbpx

Відповідь на всі питання

13:52, 22.08, 2014

Я отримав багато слів підтримки, багато негативу, багато кепкувань і скептицизму. Спробую пояснити, чому я прийняв таке рішення.

Не кожне рішення дається легко. Та й взагалі, будь-яке рішення – це низка аналізу, підрахуноків «за» і «проти». Часто це вимагає переступити через себе. Через своє «Я», амбіції, плани, можливості і перспективи. Часто це єдине правильне рішення. Часто це жертва.

Знаю, що насправді будь-яке рішення приймається за кілька секунд. Все решта – процес усвідомлення прийнятого рішення. Я його прийняв.

Чому? Бо я вірю. Я вірю, що можна жити чесно. Я вірю, що можна альтруїстично допомагати своєму ближньому. Я вірю, що Україна потужна держава з масою ресурсів. Я вірю, що можна збудувати гідне суспільство, сильну економіку. Я вірю, що закони рано чи пізно будуть одні для всіх.

Чому? Бо я знаю. Знаю це на своєму прикладі. Знаю це на прикладі людей, з якими щодня спілкуюся. Знаю людей, які наполегливо і безкорисливо працюють над удосконаленням світу довкола себе. Це люди, які беруть на себе відповідальність. Люди, які переповнюються ідеями і їхні ідеї запалюють. Люди, які досягають поставлених цілей. Люди, якими я пишаюся. Вони цього навіть не підозрюють, а я щиро радий, що маю можливість з ними привітатися і просто поцікавитися їхніми справами.

Я знаю, що чиновник – це не намісник Бога на землі, а обслуговуючий персонал платників податків. Я знаю, що бізнес – це не корова для доїння, а фундамент держави. Я знаю, що земля вимірюється не грошовими одиницями, а історією і пролитою за неї кров’ю. Я знаю, що природні ресурси повинні працювати на суспільне благо. Я знаю, що бюджет – це не інструмент збагачення кількох осіб, а можливість зростання рівня життя громади.

Давайте спростимо дефініції?

Я знаю, що можна будувати дороги так, щоби вони не сипалися за 1 рік. Я знаю, що можна так встановлювати каналізаційні люки, щоби вони не виступали над рівнем асфальту на 2 сантиметри. Я знаю, що дорожні знаки не повинні бути скручені в трубочку чи захаращені кущами. Я знаю, що дорожня розмітка повинна триматися рік, а не 3 місяця. Я знаю, що можна вести будівництво багатоповерхівок не даючи депутатам на чай. Я знаю, що гаряча вода в крані повинна бути завжди, а не тільки зимою. Я знаю, що чим і як опалювати свою квартиру – це справа кожного. Я знаю, що батьки  не повинні здавати 100 гривень в семестр на ремонт школи. Я знаю, що лікарям не потрібно давати 100 гривень, щоб попасти на прийом. Я знаю, що правоохоронці можуть чесно виконувати свої обов’язки. Я знаю, що українці можуть поважати і себе, і спільне. Я знаю, що депутати зобов’язані читати кожен проект рішення, за який голосують. Я знаю, що міський голова зобов’язаний читати рішення, які підписує. Я знаю, що кожен із депутатів повинен голосувати самостійно, а не за вказівкою керівника фракції. Я знаю, що Закон України повинен виконуватися.

Я знаю, що Івано-Франківськ повинен мати стратегію розвитку по кожній галузі міста мінімум на 10 років. Усі ці стратегії повинні завершитися в одній точці. Ця точка – це наш Івано-Франківськ. Це місто, до якого їдуть туристи, а не через яке їдуть туристи. Це місто, в яке їдуть у пошуках роботи, а не навпаки. Це місто, де комфортно усім: пішоходам, велосипедистам, пасажирам громадського транспорту, автомобілістам. Це місто, яким пишаєшся. Це місто, яке ставлять в приклад. Це моє місто.

Тому я прийняв це рішення давно. Дуже давно. Але довго його усвідомлював.

Нехай усі скептики і закомплексовані представники роду людського мовчать. Ті, хто вірить, і ті, хто знають – нехай допомагають. Хтось словом, хтось ділом. Я не кажу, що буде легко. Я знаю, що буде важко. Але і Рим не за один день збудували.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: