Я з перших вуст вивчав історію УПА, ще коли був студентом. У складі "Студентського братства" їздили в історичні експедиції до Карпат, спілкувались з повстанцями. Глибоко шаную цих героїчних людей і взагалі історичний феномен УПА.
Водночас неймовірно хочеться, щоб військові дії остаточно стали для України історією, а не сучасністю. Вирішення проблем за допомогою зброї – це методи минулого. Російський правлячий режим застряг своїм мисленням і методами у ХХ столітті і активно нав'язує нам і всьому світу сталінсько-гітлерівські методи впливу і переконання. Звісно ж, нам від цих нападок треба якісно відбиватися! Методи Росії, хоч і застарілі, та все ще дуже небезпечні – як японський меч в руках нетверезого ідіота, який зненацька зайшов до вас на конференцію.
Сучасні війни у ХХІ столітті – це війни дипломатичні, інформаційні, економічні, технологічні, інституційні, інтелектуальні. І на цих фронтах теж потрібно Україну якісно захищати – не менше, ніж на збройному фронті.
Тому, я думаю, сьогоднішнє свято поширюється також на цих сучасних захисників України, яких у нас теж є чимало і які дуже заслуговують на привітання і повагу. Тому я вітаю ВСІХ захисників України! І тих, хто боронять нас на східному фронті, і тих, хто в цей час працює інших фронтах – в Києві, Вашингтоні, Нью-Йорку, Брюсселі, а також в бізнесі, громадському секторі, науці та технологіях.
Слава Україні!