В Україні стартував мистецько-громадський проєкт «Плюс1», присвячений нашим новітнім героям – українським військовим, які віддали свої життя за демократичні цінності, право вільного вибору і людську гідність.
У мультимедійному проєкті крізь призму авторських фотографій французького фотографа українського походження Юрія Білака українські сім’ї розповідають історії своїх близьких – загиблих на війні з Росією.
«Проєкт має за ціль відокремити цих героїв від статистики. Та висвітлювати їхні історії з наміром, щоби ми їх ніколи не забули. Це найменше, що ми можемо зробити», – каже фотограф Юрій Білак.
Кожна сім’я обрала одну сімейну реліквію – річ, яка є найпам’ятнішим нагадуванням про загиблого: куртка, гітара, лицарські обладунки, книги. Ці родинні артефакти уособлюють своєрідне продовження відсутньої на фото людини. За допомогою QR-кодів, якими позначені родинні реліквії, кожен глядач може перейти на сайт проєкту і детально познайомитися з історіями.
Тексти для проєкту підготували українські інтелектуали, письменники та митці: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Ярослав Грицак, Лариса Денисенко, Олександр Михед і ще 17 авторів.
Героями експозиції «Плюс1» стали вчорашні вчителі, журналісти, будівельники, програмісти, моряки, студенти, кадрові військові.
Тут зібрані історії людей з Маріуполя, Житомира, Харкова, Франківська, Коломиї та інших куточків країни – команда проєкту показала всю ширину географії, яка у війні зблизила громадян України у боротьбі за право на вільне життя. Ними стали: співак французької опери Василь Сліпак, український заробітчанин Володя Питак, який до війни десять років жив у США, японіст Свят Горбенко і моряк Андрій Назаренко.
Серед інших – історія родини франківки Олесі Архіпової, переселенки з Донбасу, яка втратила батька на війні.
«Є дві константи, які дозволяють людині орієнтуватися в часі, орієнтуватися в майбутньому і минулому, – це пам’ять і надія. Пам’ять єднає нас із минулим, а надія веде нас у майбутнє», – зазначив письменник Юрій Андрухович, який написав есе на основі розповіді Олени Жук, дружини загиблого під Дебальцевим капітана Миколи Жука.
«Я не маю сумніву, а маю велику надію, що в цій війні ми переможемо. Але ми переможемо у цій війні за тієї умови, якщо ми будемо ставитися по-людськи до тих людей, які за нас воюють», – зазначив історик Ярослав Грицак, який присвятив текст Василеві Сліпаку.
Мистецький проєкт є складовою широкої адвокаційної кампанії, започаткованої активістами в Україні і скерованої на системну роботу з політикою вшанування пам’яті та покарання винних за військові злочини, пишуть на Збручі.
«Ми хочемо розпочати цей діалог та разом із державними інституціями та громадянським суспільством створити Візію вшанування пам’яті, яка дозволить нам домовитись про головні моменти: як берегти живу пам’ять про героїв», – розповіла координаторка проєкту «Що таке пам’ятати» Оксана Іванців.