У супроводі музики, овацій, дружніх обіймів і криків “браво” пройшла презентація нової збірки поезій Богдана Томенчука “Дві джезви”. Як звикло, гості поетичного вечора не помістилися в залі, частина слухала поета, стоячи у передпокої. На зустріч з поетичним словом Томенчука приїхали друзі й колеги зі Львова та Києва. Богдан Томенчук багато років очолює Івано-Франківський регіональний центр оцінювання якості освіти і свого часу ставив всю систему українського ЗНО.
Розпочав презентацію автор за звичкою читанням любовної лірики. “Два сонця у тебе в пазусі – спробуй не озирнись,” – в залі ніби навіть стало світліше.
“Ця осінь як клаптик воскреслого дива,
І ти як прихильність, як присмак і дотик,
Люби мене так, як іще не любила,
І я тебе теж до гудіння аорти…
З молитви явися чи випливи з мантри,
Отримавши знов, чим лиш ти володіла,
Моїх поцілунків намріяні мандри
По лінії долі, по закутках тіла…
Ми вперше нікому нічого не винні,
Я Всесвіт захланний, занурений в надра…
Є тільки ця ніч, і це виспрагле нині…
Немає навколо ні вчора, ні завтра…”
Звернення до жінки по-чоловічому трепетне, ніжне відзначив у ліриці Богдана Томенчука незмінний ведучий його презентацій упродовж багатьох років Володимир Макаров. Підтримала його і дослідниця творчості автора, письменниця та викладачка ПНУ Ольга Деркачова.
З внучкою, тезкою Богданкою поет прочитав особливий вірш – елегію про дитинство. Однієї рукою він тримав книжку, іншою пригортав онучку і декламував.
Від любовної Богдан Томенчук рвучко перейшов до громадської лірики. І його слово дзвеніло сталлю: “Де той поводир і той писар, щоб написав, куди вести цей рід”, “Ми сьомі із колін, бо кров пливе, пливе, як та покута, і ми йдемо, йдемо, як крові плин”.
“Треба жити, не тільки вовтузитись”, за Томенчуком. Автор вміє впекти метафорою і вміє відживити. Він завжди залишає читатеві надію: “Бо все в нас буде Україна, інакше – неспасенний гріх”. Публіка йшла з автором за кожним пасажем і ділила з ним кожну емоцію.
Співану поезію на слова Богдана Томенчука представила Юлія Майборода. Волонтерка з гітарою та піснями об’їхала всі шанці в зоні війни, рекомендував виконавицю автор. Піснярка виконала пісню-присвяту загиблому комбригу 28-ї бригади, якого ховали в той самий день – “Ми в бліндажах, ті – в ресторанах”.
Завершився вечір Богдана Томенчука теплим спілкуванням та автограф-сесією. На ранок читачки у фейсбуці жалілися поету, що не змогли відкласти книжку і втратили сон, але здобули навздогін вечору ще й поетичну ніч.
До речі, це вже динадцята книжка Богдана Томенчука.
Читайте: “Жінка з одного вірша”: Богдан Томенчук представив франківцям свою десяту книжку лірики
Фото – Тарас Майстришин.