Режисерка фільму Олеся Моргунець-Ісаєнко та художник-постановник Влад Дуденко приїхали до Франківська для з’ясування історичних деталей і пошуку локацій для зйомок, пише Репортер.
Однією з головних причин, чому Олеся Моргунець-Ісаєнко взялася за роботу над фільмом, став цікавий сценарій та близька їй тема.
«Я знімала історичний фільм «Рубіж» – про співпрацю українців і поляків. А тут мені запропонували ігровий фільм, тож я подумала, що це цікаво, й погодилася, – говорить Олеся. – Кошти для фінансування стрічки – це 50 % від Міністерства культури України, інші 50 % – кінокомпанія Stewopol Польща, яку представляє продюсер Максим Лещенко в копродукції з кінокомпанією АМА Віжн».
У вівторок, 13 серпня, кіношники зустрілися у Франківську з Олегом Гречаником – відомим у місті краєзнавцем і колекціонером. Він розповів їм багато деталей, які, на його думку, зможуть зацікавити глядача й не викличуть сумнівів у достовірності фактів. Крім того, допоміг відредагувати деякі частини сценарію.
«Ця тема – співіснування українців, поляків, євреїв і німців у нашому місті під час війни – для мене цікава, – каже Олег Гречаник. – Зокрема, єврейство в той час переживало дуже важкі часи. Їх відправляли у концтабори, розстрілювали, знищували».
Над точністю сценарію працюють дуже ретельно. Режисерка зустрічається з краєзнавцями, істориками, представниками єврейської та польської громад – щоб глядачі бачили у фільмі правдиві, а не вигадані факти та події, щоб художній вимисел не виходив за реальні рамки.
«Фільм торкається не лише українців, – каже Олеся Моргунець-Ісаєнко. – Його основний меседж – це така собі історія примирення народів, історія про те, що всі люди мають право на існування. Адже у фільмі українська жінка рятує єврейських дітей, полячку та німецького хлопчика. В принципі, національність не має жодного значення, значення має тільки життя людини. Дуже важливо не забувати, хто ти, і при цьому поважати життя й культуру іншої людини».
«Деякі сцени фільму плануємо знімати в Івано-Франківську, щоб передати дух міста, дух Станиславова, – говорить художник Влад Дуденко та одразу додає: – Але, на жаль, ще нічого не знайшли. Бо дуже важко знімати у сучасному місті, з металопластиковими вікнами, кондиціонерами, вивісками, коли хочеться передати саме давню історію міста, яку ми бачили на фото. Але ми шукаємо – це щодо натурних зйомок. Також плануємо збудувати у павільйоні те, що додатково потрібно, аби передати атмосферу старого міста».
