Святослав Балака – харківський онколог, який лікує своїх пацієнтів за допомогою інтервенційного методу, майже не знайомого українській медицині. Пройшовши низку стажувань у Німеччині, Франції, Італії, Японії та інших країнах, впроваджує набуті знання в Центрі інтервенційної онкології, який створив у Франківську разом з лікарями-однодумцями.
24 лютого онколог виїхав з рідного Харкова й вирушив до Івано-Франківська. Уже пів року він працює в державній і приватній лікарнях, пише ШоТам, ділиться своїм досвідом з колегами, а також планує створити онкологічний хаб.
Що таке інтервенційна онкологія
У сучасній онкології сформувалися три напрями: хірургія, променева діагностика та хіміотерапія. Нині в сучасній медицині четвертим стовпом стає інтервенційна онкологія, головною особливістю якої є мінімальна травматичність операцій, що виконуються за допомогою високотехнологічного обладнання. Якщо порівнювати цей метод із традиційним хірургічним, то перший має низку переваг: зменшення кількості післяопераційних ускладнень і, відповідно, тривалості перебування пацієнта в стаціонарі, зниження загальної вартості лікування тощо.
“На жаль, в Україні мало хто займається інтервенційною онкологією, вона лише починає розвиватися. Я про цей напрям дізнався тільки тоді, коли вже працював хірургом і писав дисертацію про лікування вторинних ускладнень гострого панкреатиту. Коли мій опонент ознайомився з дослідженням, він сказав мені: «Скажи, будь ласка, де тут новітні методи лікування?».
Він мав на увазі пункційно-дренувальні, а я нічого про це не знав. Ці методи передбачали проколи шкіри по 2 мм голкою, через які проводять необхідну процедуру під місцевою анестезією. Результат виходить такий самий, як і після традиційного хірургічного втручання, але операційна травма набагато менша. Іноді людина того ж дня може поїхати додому”, – пояснює лікар.
Почав знайомитися із цим методом, вивчав УЗД, працював у Харківській обласній лікарні. Застосовуючи нові знання, я допомагав пацієнтам справлятися з післяопераційними ускладненнями.
У 2014 році перейшов працювати до Інституту медичної радіології.
“В Інститут медичної радіології також влаштувався мій однокурсник і однодумець. Я запропонував йому об’єднатися та працювати разом, і ми почали створювати Центр інтервенційної онкології при Інституті медичної радіології. Окрім безпосередньо професійної діяльності, я шукав нове обладнання й інвесторів, які б допомогли його придбати. Поступово наш штат розрісся до сімох людей, і ми разом робили таку ж кількість операцій, як, наприклад, в Інституті раку в Токіо виконувала 21 людина на потужному обладнанні”, – розповідає онколог.
“Ми в Центрі, зокрема, робимо абляцію злоякісних пухлин – вводимо спеціальний електрод, що випалює пухлину. До такої процедури вдаються, коли людина виснажена хворобою і її не можна оперувати. По суті, це четверта стадія. Абляція є альтернативою хірургічному лікуванню”, – зазначає Святослав Балака.
Із Європи в Україну
Паралельно з роботою лікарі із Центру завжди багато навчалися: проходили стажування за кордоном, відвідували конференції тощо.
“Мені колись батько говорив: «Куди ти їдеш? Хто ж працюватиме?». Однак я повертався, наприклад, зі стажувань у Франції та Італії та впроваджував у перший же тиждень три нові технології. Завдяки здобутим знанням зробив складну операцію, якою і досі пишаються в Інституті медичної радіології. Пам’ятаю, якось на конференції під час кава-брейку я познайомився з представниками всесвітньо відомої компанії Terumo й розповів їм, чому вони мають зайти в Україну. Вони займаються унікальними технологіями в медичній сфері, які не використовуються у нас. Перебуваючи за кордоном, важливо налагоджувати зв’язки з колегами, а також дивитися, що ми можемо взяти звідти, адаптувати під наші реалії та застосувати тут”, – пригадує медик.
Лікар каже, що, перебуваючи в Івано-Франківську, намагається поділитися інформацією з колегами, тому що на заході України ці знання майже відсутні.
“Евакуювавшись до Івано-Франківська, я почав працювати в державній і приватній клініках. Зі мною переїхав лікар-інтерн із Центру інтервенційної онкології. Поступово ми розширюємося, скоро до нас приєднаються ще кілька фахівців. Паралельно я навчаю молодих лікарів”, – розповідає він.
Лікар наголошує: хоче, щоб Центри інтервенційної онкології працювали і в Харкові, і в Івано-Франківську: “Пацієнти виснажені, вони не будуть долати 1000 км, тому важливо, щоб допомогу можна було отримати як на сході, так і на заході України. Однак я не хочу бути унікальним лікарем – це неправильно. Можна зробити, щоб базові речі виконували в онкоцентрах кожного міста країни. Щоб пацієнти знали, що така допомога є, і щоб лікарі на місцях могли її надати”.
“Якщо інформація про інтервенційну онкологію поширюватиметься серед лікарів і пацієнтів, цей метод стане одним зі стовпів онкології в Україні, як це вже сталося в Західній Європі”, – наголошує засновник Центру.
Він додає, що кожного тижня виїжджає в інші міста, налагоджує співпрацю з колегами. “Планую поїхати до Львова й розповісти, як можна працювати на обладнанні, яке вже є в лікарнях. Я хотів би створити онкологічний хаб в Івано-Франківську, тому що це місто може об’єднати весь захід України. Війна – це страшний каталізатор для втілення своїх планів”, – зазначає Святослав Балака.