Власним досвідом перенесеного коронавірусу в мережі поділилася франківська письменниця Марія Ткачівська.
“Коли хтось хворіє, не до кінця усвідомлюєш небезпеку, поки не захворієш сам або хтось із дорогих тобі людей. Я потрапила в лікарню в час піку корони, коли в Івано-Франківську на 100 відсотків були заповнені лікарняні місця. Частину людей відправляли у районні лікарні. Іншу частину – в додаткові тимчасові «ковідні клініки». Мені пощастило потрапити в пологовий будинок”, – ділиться Марія Ткачівська.
КУРС писав, що франківців із коронавірусом кладуть у лікарні в районах, – Марцінків
У гінекологічному корпусі Івано-Франківського міського перинатального центру облаштували кілька поверхів для хворих на ковід.
Нагадаємо, у ковідний відділ, що відкривають у Франківському пологовому, мали госпіталізувати лише жінок
“Для жінок пологовий – не дивина. Та хто б міг таке уявити – чоловіки лежать у пологовому! Коли потрапляєш у лікарню, не думаєш про умови. Ліжка в коридорах – хіба дивина? Але ліжка в лікарняній капличці – це вже для праведників (там лежали чоловіки)! І таке було! Правдою було й те, що ліжка докладали в кабінетах лікарів і їх (ліжка) приносили із підвальних приміщень, бо вони вже давно відслужили своє. Але найважливіше – вони були! Дякувати Богові, що їх не викинули! Коли в тебе біда, не думаєш про комфорт, а про порятунок! Тебе не везуть за сто кілометрів, тобі відразу надають допомогу”, – пригадує письменниця.
Марію Ткачівську привезли у лікарню вночі.
“Моєю палатою виявився фізіотерапевтичний кабінет, а ліжка із 70-80-х років. Це означає, що робилося ВСЕ МОЖЛИВЕ, щоб госпіталізувати хворих! Відразу згадалися студентські роки, гуртожитки, колгоспи, будзагони… Саме на таких ліжках ми спали роками. Молоденька чергова лікарка в костюмі «космонавта» настільки ретельно підійшла до огляду, що я аж не вірила, що таке можливе посеред ночі. Наступного дня і впродовж наступних тижнів переконувалася в НЕЙМОВІРНІЙ ВІДДАНОСТІ лікарів, молодесеньких медсестричок і медбратів, санітарок, кухарок… Вони не ходили, а бігали, літали, щоб осилити все, щомиті піддаючи себе небезпеці”, – вдячна пацієнтка.
Марія Ткачівська окремо подякувала лікарці, – за її словами, активній, молодій і не по роках мудрій, – Кобринській Олені Яремівні. “Коли бачиш такий професіоналізм, радієш, що ти в надійних руках. І в біді буває щастя”, – додає письменниця.
Марія Ткачівська наголосила, що неприпустимо легковажно ставитися до коронавірусу і засобів захисту.
“Головне, для чого я написала цей пост. НАЙВАЖЛИВІШЕ: той, хто каже, що ковід – це грип, займається шкідництвом! Хтось повірить і не піде до лікаря, а потім буде пізно. Я вже не кажу про кошти і наслідки. Кожен організм по-своєму переносить цю недугу. Але є і жахливі стани. Насправді я не написала про страшне. Про те, що помирають. Про те, як балона кисню має вистачити, щоб довезти людину в реанімацію. Це все ковід! І це все реальність! Ковід – це не грип! Це страшна хвороба, після якої довга реабілітація. Хто не стояв на лезі, не знає страху. А кому все минулося легко, то хай дякує Богові, що так було! Не забуваймо про маски, вони – не вирок! Бережімо себе й одне одного!” – завершила письменниця і повідомила, що вона вже одужала і тепер удома.
КУРС писав, що книжка Марії Ткачівської – серед найпопулярніших книжок у молоді Прикарпаття за рейтингом самих читачів.