fbpx

Історії безвиході: у Франківську Павло Стех презентував репортажі з підміських потягів та електричок

Культура 20:46, 05.11, 2018

У франківській книгарні "Є" презентували книжку художніх репортажів "Над прірвою в іржі" Павла Стеха. Автор виграв конкурс від видавництва "Самовидець".

Назва книги "Над прірвою в іржі" уклалася з того, що автор сам добрячий шмат року проїздив електричками і приміряв на себе життя людей, які десятиліттями живуть  спілкуються, читають, їдять, сплять, мріють, подорожують  у специфічних потягах, які роз'їдає іржа часу. Іржа життя натомість роз'їдає їхніх пасажирів. 
 
Книжка постала з одного тексту, який на конкурс видавництва "Самовидець" подав молодий харківський журналіст Павло Стех. Оповідання перемогло і дало змогу автору написати і видати книжку. Воно ж зробило книжку  задало тональність і тематичну спрямованість, зазначив модератор, редактор видавництва Дмитро Козак. 
 
Павло Стех у своєму першому оповіданні переінакшив, як він сам каже, задану тему "Чому я звідси нікуди не поїду?" "Чому хтось має вирішувати за мене, поїду я чи не поїду", – подумав він і поєднав можливість поїхати і неможливість їхати далі, аніж прокладені рейки. Література початку цього століття, що постала з культури автостопу, відпочиває у кошику чи на полиці  тут мандрують електричками та приміськими потягами. 
 
"Це подорожі з умовним поділом на схід і захід, південь і північ. Південь у мене починається, наприклад, з Чернівців, оскільки, щоби поїхати далі, забракло закордонного паспорта. Це репортажі про людей, які не мають вибору, може, вони й хотіли би поїхати з країни, але можуть тільки поїхати електричками",  вводить в контекст автор. 
Павло Стех зізнається, що "ловив" певний суспільний прошарок, який "живе" у приміських потягах  це найчастіше пенсіонери, студенти і люди, які не мають грошей, щоби їздити в авто чи пересуватися в якийсь інший спосіб. Він чесно занурювався в атмосферу  ночував на різних вокзалах, спав сидячи, тривожний сон часто переривали події та епізоди, що були частиною історій нічних темних сил різних міст. 
"Герої – це люди з електричок з історіями, які можна розтягнути на кілька серіалів",  додає автор.
У поїзді з Коломиї до Чернівців йому трапився якийсь дуже розхристаний дядько з баклагою квасу, що виявився глибоким знавцем кіно і шанувальником Маріо Пюзо, а ще колишнім сбушником. 
 
Люди в електричках подібні, виніс для себе і для читачів автор. Коли дуже багато часу, років їздити одним маршрутом, стаєш частиною спільноти. Однак це не перетворює спільність людей на колективний персонаж, уважає Павло Стех. Колорит створює окремішність персонажів. 
 
Автор каже, що зустрічав багато людей, чия картина світу складена з уривків ТБ, розмов з іншими бабусями/дідусями, епізодів з молодості, приправлених теперішніми подіями і досвідами. 
"Божевілля, що вистрибує з рота старої, таке прекрасне, що хочеться ним поділитися. Таке враження, що в голові все хтось перекалатав",  читає він з книги. 
Павло Стех зазначив, що не тікав від розмов і співрозмовників і не використовував показово диктофон. Тому книга від молодого чоловіка, який вміє і любить слухати і чути, обіцяє кілька годин цікавого чтива. 
 
Поїхали!)
 
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: