Департамент інформації УГКЦ вибрав найяскравіші цитати Святослава Шевчука про це.
– Алкоголізм – важка хвороба. Ми часто не розуміємо, що це не просто погана звичка. Людина не завжди сама може кинути пити, а їй потрібно у цьому допомогти.
– Дуже багато причин алкоголізму має соціальний, суспільний характер. Це, наприклад, стереотипи харчування; брак культури вживання алкогольних напоїв; потрапляння в певне коло людей, які ведуть такий спосіб життя; середовище, в якому особа народилася.
– Часом дуже жорстока реальність може бути причиною того, що люди починають тікати від дійсності, хочуть "забутися". Наприклад, коли людина втратила роботу і не може прогодувати свою сім’ю чи коли особа глибоко переживає особисту драму.
– Багато наших військовослужбовців, які нині захищають Україну у війні з агресором, отримують психічні та духовні травми. Аби притупити цей біль, аби просто заснути вночі, вони вживають алкоголь, що призводить до нового виду залежності, яка стає більшим жахом, ніж пережита ситуація.
– Алкоголь впливає не тільки на людську психіку, а й на тілесну сферу – спричинює порушення фізіологічних процесів. Тоді організм перестає бути здатним перебороти отруту: навіть менша кількість алкоголю може спричинити таке отруєння, як у здорової людини велика доза.
– Людина повинна хотіти лікуватися! Це необхідний елемент визволення від алкоголізму.
– Алкоголь стає доступним, і щоразу його якість погіршується. Крім цього, передаються хибні моделі поведінки, які підштовхують до цієї залежності. Ми бачимо часом, як самі батьки пропонують маленьким дітям спробувати алкоголь.
– Дитині не можна вживати алкоголю в будь-якому вигляді. Тому важливим є належне виховання і просвітництво, щоб діти розуміли, що алкоголь – це отрута, яка не приносить радості, а навпаки, стає тираном і причиною великого горя як для них самих, так і пізніше для їхніх сімей. Скільки злочинів сьогодні в Україні чиниться під впливом алкоголю! Скільки сімей розпадається через те, що вдома панує тиран під назвою "чарка"!
– Я пригадую свого дідуся, який розповідав, що на галицьких весіллях достатньо було літра горілчаних виробів для 200-300 осіб. Ніхто ніколи не йшов на весілля, аби напитися. Тому наявність алкоголю під час сімейних святкувань в очах мого дідуся була елементом радянської пропаганди. Для мене це було і є взірцем!