Український письменник та журналіст Артем Чапай родом із Прикарпаття, але ще після школи покинув малу батьківщину і поїхав до Києва. Протягом життя чимало подорожував, що і наштовхувало його на написання книжок, у тому числі й "Червоної зони".
"Я не впевнений, що ця книжка стане популярнішою за попередні, але для мене вона поки що найважливіша з усього, що я писав. Я почав її, коли мені було під 30 років, і це була перша серйозна спроба, адже до того все писалося спонтанно", – згадує автор.
"Червона зона" – це художній твір про вигаданий світ, який, на жаль, може стати реальністю. Уявіть собі світ, поділений на дві частини: частина людей захищених, які ні в чому собі не відмовляють, і інша (там, де живе більшість) – це люди, які постійно виживають під загрозою, що завтра вони і того не зможуть мати, бо втратять роботу, не матимуть чим прогодувати свої сім’ї, або хтось захворіє і не зможе заплатити за ліки. Це світ, до якого ми ще не дійшли, але в напрямку якого, можливо, рухаємось. Це стосується не лише України, це похмурі тенденції в усьому світі", – розповідає Артем Чапай.
Проте у книзі не все так похмуро, як здається з першого погляду, адже, окрім негативу, є й чимало "світлих" речей: солідарність, взаємодопомога і т. д. В усіх персонажів є реальні прототипи, яких зустрічав Артем під час своїх подорожей. І хоч світ у книзі задумувався як фантастичний, люди у ньому справжні.
Певною мірою у читача виникає бажання прив’язати сюжет до сьогоднішніх подій в Україні, адже головний герой Антон Ципердюк потрапляє з одного світу – безтурботного – в інший – злиденний. Коли йому здається, що ситуація безвихідна, допомога приходить неочікувано від людей, які ще зовсім недавно здавалися "ворожими". За словами Артема Чапая, книгу він почав писати ще до подій Євромайдану, а вийшла вона наприкінці 2013 року. Автор навіть наполягав на тому, щоб її видали якомога швидше.
Події в Україні дещо "вибивають з колії" письменника, і його творчість поки що залишається у чернетках. На його переконання, писати про сьогодення доречно буде лише через багато років:
"Зараз вже почали писати книжки про Євромайдан, але мені здається, що має пройти певний час. Наприклад, серйозні книжки про Першу світову війну почали з’являтися з роками після її завершення – Еріх Марія Ремарк "На західному фронті без змін" (1929), Ернест Хемінгуей "Прощавай, зброє!" (1929). Тому, мені здається, що перед тим, як писати про Євромайдан, спочатку потрібно все переосмислити, мають пройти роки. Інакше це, вибачте, піар", – вважає Артем Чапай.