В рамках фесту у Франківську дали "магічний сеанс" відомі автори, професійні письменники фентезі Віталій та Дмитро Карпанови. Брати зустрілися з шанувальниками і поділилися рецептами, як писати фентезі без драконів і чому власне це треба робити.
"Український світ фентезі характерний тим, що у ньому живуть реально. І якщо ми про це не напишемо, то з часом він розмиється, втратиться", – вважають Капранови.
Письменники пригадали недавній випадок, як після презентації одного зі своїх романів у Дніпрі знайшли застромленою у кишеню куртки циганську голку з намотаною на неї в особливий спосіб чорною ниткою.
Ще один ілюстраційний випадок від Капранових стосувався "панотця з Маняви".
Якось авторам поскаржився на те, що постійно стикається з магією і ворожбицтвом й відчуває, що не може через це служити на Наддніпрянщині, тамтешній священик, виходець з прикарпатського села Манява. Отцю постійно доводилося освячувати ножі і відправляти персональні літургії. Ножі місцеві мешканці використовують як дитячі обереги від лиха і всіляких напастей – їх традиційно підвішують над колисками. Що стосується персональної Служби божої, то вважається, що в цей самий час разом зі священиком свій обряд здійснює відьма і це надає йому особливої сили. Відтак священик відмовився від цих двох обов’язків. Письменники, що цікаво, з ним не погодилися.
"Ми йому кажемо: вони (йдеться про місцевих мешканців, в тому числі й тих, хто практикує традиційну побутову магію. – Кор.) тут жили століття, якщо не тисячоліття до нас, і завжди все це робили. А завдання панотця яке? Служити людям. Ну так служіть", – відтворили вони розмову.
Частина традиційних практик степової України втілена братами Капрановими у новелі "Немирівна", як вони самі означили, – у новелі про будівельну магію.
"Ці вірування та розуміння первинності магічного світу – це те, що єднає українців", – уважають письменники.
І активно це використовують, апелюючи передовсім до української літературної класики.
"Кожен український письменник у своїй творчості віддавав належне національній містиці", – пропонують Капранови новий ракурс, щоби переглянути спадщину Шевченка, Франка, Квітки-Основяненка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського та багатьох інших класиків. І наводять приклади, які сюжети вони віднайшли і використали у своїх романах, повістях та новелах. "Взяли класиків у партнери", – кажуть автори сучасного українського фентезі про свої твори.
Історія від Капранових про спалення упирів у Нагуєвичах фактично є реміксом невідомого документального оповідання Франка.
"Це мікс тексту Франка і братів Капранових, – відкривають таємниці ремесла письменники. – Ми засилаємо нашого сучасного героя в час Франка як спостерігача, але під дією обставин він змінюється. Це головне завдання героїв фентезі – до фіналу змінитися. Так хлопчик стає чоловіком на тлі документальної замальовки класика".
Подібно створений роман Капранових "Як умру…" – тут у партнери пішов Квітка-Основ’яненко.
"Українська містика настільки обширна, що що більше в неї пірнаєш, то ширші обрії відкриваються, – акцентують письменники. – Не менше натхнення, ніж класики, дає вивчення наукових та етнографічних розвідок".
В контексті творчих рецептів від професіоналів Капранови рекомендують майбутнім авторам фентезі і письменникам-початківцям постійно читати тематичну наукову літературу – "щоби книжка на столі лежала". І повсякчас бути уважними до світу довкола – натхнення може несподівано саме знайти авторів.
"Сучасні літературні засоби дають нам можливості переглядати, тлумачити і видозмінювати традиційні містичні сюжети. От так бачиш у вітрині в музеї "змійовик" – археологічний артефакт, трипільський амулет, на одному боці якого зображений християнський святий, а на іншому – лик жінки зі зміями замість волосся. Уявляєте, який простір така знахідка дає уяві і творчості", – інтригують Карпанови.
Тему особливостей українського фентезі після зустрічі з братами Капрановими продовжила письменниця Дара Корній. На фестивалі "Брама" авторка трилогії "Зворотний бік" розповіла про зворотні світи, які зовсім поруч.