fbpx

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати

Культура 17:41, 30.08, 2015

Форум видавців у Львові – одна з двох найбільших книжкових подій року. Десять описів десяти хороших книжок для дітей і дорослих врятують читачів від сум’яття.

Рейтинг топ-10 книжкових новинок склав Букініст.

1. Діти й техніка – Мартін Содомка, "Як змайструвати літак", Видавництво Старого Лева

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 1

 

Чеський дизайнер, графік та ілюстратор Мартін Содомка вирішив писати про те, на чому розуміється, – про техніку. Він вигадав трьох героїв – горобця Зилу, пацюка Арні й жабуна Крістіана, поселив їх на звалищі біля майстерень і доручив просто й зрозуміло пояснити дітям, як влаштовані колеса, підвіски, зчеплення, гальма, кермо – словом, усе те, що бачиш, але, можливо, поки не до кінця розумієш.

Содомка сам намалював те, про що пояснив. Хотів енциклопедичне видання, а вийшла цікавезна історія, не те що з мораллю – з інструктажем! Читаєш, розбираєшся, слідкуєш за мальованими поясненнями – і в кінці вже можеш утерти носа дорослим, козиряючи новою термінологією. Хіба не цього хочуть у певному віці всі діти?

Перша книжка серії – "Як змайструвати автомобіль".  У планах – третя, про те, як збудувати будинок.

2. Діти й мистецтво – Франсуаза Барб-Ґалль, "Як розмовляти з дітьми про мистецтво", ВСЛ

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 2

Франсуаза Барб-Ґалль – консультант Міністерства освіти Франції. Багато років вона організовувала зустрічі з дітьми в національних музеях і зрештою написала книжку для тих, кому «боязко у світі живопису», насамперед для дітей різних вікових груп (матеріал поділено на секції 5-7, 8-10 і 11-13 років).

У короткому вступі авторка дає кілька важливих порад, до яких варто прислухатися, ідучи з малими на екскурсію: що можна робити, а що не слід, про що варто казати, а до чого дитина й сама залюбки додумається. Ключові полотна світового живопису супроводжуються можливими запитаннями дітей різного віку. На кожне авторка дає коротку змістовну відповідь. 

3. Англійська драматургія – Том Стоппард, «Розенкранц і Ґільденстерн мертві», Discursus

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 3

 

Молоде українське видавництво представляє переклад українською двох п’єс британського драматурга, сценариста й режисера Тома Стоппарда (1937). «Розенкранц і Ґільденстерн мертві» (1966) – це варіація на шекспірівську тему, в якій на передній план виступають другорядні персонажі «Гамлета», шкільні друзі данського принца Розенкранц і Ґільденстерн. Вони підкидають монетку, дивляться виставу й без угаву говорять один з одним, поки за лаштунками відбуваються події, про які всім відомо ще зі школи. 

Друга п’єса у збірці – «Після Маґріта» (1971). Подружня пара вертається з виставки картин Маґрітта й несподівано втрапляє у халепу. Наступного дня в їхній квартирі постійно гасне світло, вони розбираються з лампочками, відповідають на запитання поліцейського Холмса й намагаються зрозуміти, що ж трапилося вчора. У зв’язку з цією п’єсою можна згадати про творчість Йонеско – а можна й не згадувати. Абсурд скрізь, життя без нього прісне. 

4. Ще одна спроба зрозуміти росіян – Ганс Боланд, «Моя російська душа», Видавництво Жупанського

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 4

Ганс Боланд народився 1951 року в Джакарті, жив і вчився в Нідерландах, 1983 року захистив докторську про поезію Анни Ахматової, переклав голландською Пушкіна, Достоєвського, Ахматову, Шаламова та інших. «Моя російська душа» – це книжка про стосунки автора з Росією, з усім, із чого, на думку росіян, і складається «загадкова російська душа». Тридцятип’ятирічний досвід дає право голландцеві робити якісь іронічні узагальнення й шукати відповіді на «прокляті запитання», не вдаючись до фірмового слов’янського пафосу. 
 

5. Порнографія без порнографії – Вітольд Ґомбрович, «Порнографія», ВСЛ

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 5

 

Ґомбрович українському читачеві вже відкривався й удоступнювався – і через «Щоденник», і через химерну «Фердидурке» – тож його навряд чи можна назвати незнаним автором: той, хто хотів, дізнався.

«Порнографія» (1960) – черговий фрагмент класичної польської літератури двадцятого століття, чуттєвої, сюжетної й неоднозначної. Двоє знайомців зі світу мистецтва, Фридерик і Вітольд (може, гомосексуали, а може, й ні) на тлі подій Другої світової війни виїжджають у село, до Вітольдового знайомого й там зустрічають підлітків Кароля і Геню (може, у стосунках, а може, й ні). Старші знайомці захоплено спостерігають за особистими перипетіями молоді, насолоджуючись чужою молодістю й тілесністю, добачаючи у юнацьких іграх те, чого там, може, й нема, але, безумовно, те, що обоє хочуть побачити. З ігор і чуттєвості зринає сюжет з кількома вбивствами (а куди без них у війну). 

6. Вічне повернення дев’яностих – Владислав Івченко, «Як не сумували Суми», Темпора

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 6

 

Це заснована на особистих спогадах і свідченнях картина дев’яностих років в окремо взятому обласному центрі, друга з серії «Ліхіє дев’яності». Для створення такої «ностальгійно-фактової» літератури автор, сам колишній журналіст, брав інтерв’ю в представників різних прошарків населення, професій і станів. Усі вони двадцять років тому жили інакше, були молодшими й училися жити – кожен на свій лад. У всіх лишилися спогади, фрагменти яких і творять цілісну картину тої епохи – повсюдно однакової, але, як виявляється після прочитання таких книжок, дуже різної. Зараз багато хто каже, що дев’яності поволі повертаються. Саме час згадати, якими вони були.

7. Спогади нейрохірурга – Генрі Марш, «Історії про життя, смерть і нейрохірургію»

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 7

 

Генрі Марша в Україні знають. Усесвітньовідомий нейрохірург провів тут багато операцій на мозку, стояв на Майдані, а тепер з’явиться на Форумі як один із ключових гостей. Про нього зняли два фільми (зокрема, «Англійський хірург» про медичну співпрацю Генрі Марша та українця Ігоря Курильця, що почалася далекого 1992-го, про їхні спільні київські консультації та операції), він отримав багато професійних нагород. Книжку він присвятив дружині.

У ній – історії про медичну етику, про вплив і важливість обладнання та стану лікарняних палат на одужання пацієнтів, про те, як це – мати справу з найважливішим і найфіліграннішим людським органом (а також про те, як мати справу з застарілим обладнанням, коли ти оперуєш найфілігранніший людський орган). 

8. Релігія і зброя – Ізраель Шахак, Нортон Мезвінскі, «Юдейський фундаменталізм в Ізраїлі», Темпора

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 8

 

Двоє єврейських науковців написали докладну й відносно нескладну книжку про ультраправі релігійні рухи в Ізраїлі, про історичні витоки цих рухів та про їхній вплив на сучасну історію країни. У передмові Нортон Мезвінскі каже, що міжнародні ЗМІ регулярно перекручують і опускають важливі подробиці, пишучи про юдейський релігійний фундаменталізм (без нього не обійтися, скажімо, коли йдеться про вічний арабсько-ізраїльський конфлікт).

9. Англійський роман – Мюріел Спарк, "Помічники та підбурювачі", Discursus

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 9

 

Роман класика британської літератури, дами Мюріел Спарк (1918-2006), який вона написала 2000 року, виходить в українському перекладі й стає першим перекладеним українською романом Спарк.

Сюжет такий. Гільдеґард Лукас, психіатр-самоук, змінила ім’я й осіла на бульварі Сен-Жермен. Забувши про колишню біографію (раніше вона була стигматиком і "зціляла" людей), вона бере по півтори тисячі доларів за сорок п’ять хвилин, протягом яких ділиться оповідками з життя. Перед нею з’являється двоє пацієнтів, кожен із яких вважає себе лордом Луканом (реальна історична особа, британський дворянин, якого звинувачували в убивстві, втік, досі не знайдено). Лікарка з сумнівним минулим намагається дізнатися, який із Луканів справжній, а ті двоє, своєю чергою, погрожують заявити на лікарку в Інтерпол. Детективне тло й хороший англійський гумор, перевірений часом, – саме те, чого інколи так бракує.

10. Поет – Василь Стус, "Небо. Кручі. Провалля. Вода", ВСЛ

 

Форум видавців: 10 новинок, на які варто чекати 10

 

Настав час для чергового Стусового вибраного. Що можна сказати про Стуса, аби було зрозуміло, що книжку можна й треба брати, бо наступного разу вибране вийде не скоро? Його висували на Нобелівську премію, але він до неї фізично не дожив, бо останні п’ять років життя сидів у таборах. Він перекладав Ґете, Рільке, Целана, Кіплінга, Лорку, Рембо й Мопассана. Його вірші якнайдалі відійшли від шістдесятництва з усім тим, за що ми не любимо шістдесятництво в поезії, – тому їх сміливо можна радити всім, хто не любить про вербу, калину і сльози. Можна радити, коли хочеться показати, яким шляхом ішла поезія, коли їй було видно європейські орієнтири. Навіть з-за в’язничних мурів.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: