Франківчанка Тетяна Черних, яка понад рік бореться з гострою лейкемією, терміново потребує допомоги

 

0-річна франківчанка Тетяна Черних, яка сама виховує 7-річну донечку, терміново потребує допомоги. 29 квітня 2016 року їй поставили діагноз гостра лейкемія (рак крові). Потрібне довготривале і дороговартісне лікування з пересадкою кісткового мозку.

 

Про свою історію боротьби Тетяна розповіла КУРСу: 

 

"Великодніми святами в Страсну п'ятницю мені встановили діагноз в інституті гематології м. Львова: Гостра лімфобластна лейкемія. Це був удар: я плакала, ридала, кричала несамовито, бо я знала про цю хворобу, в інтернеті не раз читала про хворих діток і чим могла допомагала в міру своїх можливостей, і знала добре, що на лікування потрібні просто величезні гроші.

 

Знала, що треба тікати за кордон на лікування. Хотіла поїхати в найближчу Польщу, та не все так просто. По-перше, мені виставили суму за курс лікування хіміотерапією 50 тис. доларів, а таких курсів треба 6. Та й лікарі не дали гарантії, що мене довезуть, що я витримаю дорогу.

 

Я почала лікуватись в Обласній клінічній лікарні м. Івано-Франківська в відділенні гематології. Та навіть тут на лікування потрібні колосальні кошти. За допомогою людей у Фейсбук, рідних і знайомих мені вдалось зібрати на курс хіміотерапії. І завдяки Господу і лікарям мені вдалось вийти на стан ремісії, хоч практично весь кістковий мозок був зруйнований раковими клітинами.

 

Та найбільший розпач в тому, що в мене є донечка Полінка. Зараз їй вже 8 років. Виховую її я сама. Батьки – пенсіонери, мамі прийшлось звільнитись з роботи, вона була постійно біля мене і вдень, і вночі.

 

Мені приносить просто невимовний біль тільки одна думка про те, що моя дитина може лишитись без мене. Прошу Бога, щоб Він мене витяг з цієї прірви і щоб моя дитина була щаслива, щоб я могла дарувати їй свою любов і тепло, бо це саме головне для дітей. 

 

Я вдячна Господу, вдало проходжу лікування хімією вже більше року. За словами лікаря, саме лікування з основною хімією і підтримуючою хімією має тривати до 2 років. Половина шляху пройдена. За цей період було потрачено близько 1 млн грн. Це аж страшно подумати.

 

Також після лікування, за словами лікарів, потрібна ТКМ (трансплантація кісткового мозку) від донора. В червні цього року мені вдалось зібрати кошти за допомогою небайдужих людей і пройти обстеження в інституті гематології і трансплантології м. Варшава. Слава Богу, за результатами аналізів мені підходить мій рідний брат як донор для пересадки кісткового мозку. Дякую Богу за Його велику милість, адже з 150 тис. доларів ця сума зменшується до 100 тис. доларів, оскільки в мене є свій донор і його не потрібно шукати в світовій базі донорів.

 

31 липня лягаю в лікарню на черговий курс хіміотерапії основного лікування, на який потрібно 20 тис. грн, після цього в вересні знов я маю їхати на додаткове обстеження в Польщу – вартість обстеження приблизно 50 тис. грн. Ну і на саму пересадку потрібно 100 тис. доларів.

 

Для мене захмарна сума в 50 тис. грн, не те що 100 тис. дол.

 

Звертаюсь до всіх людей з відкритим добрим серцем і щирою душею, щоб допомогли мені у зборі коштів, а хто не має можливості, то помолиться за мене, за моє одужання, бо на мене вдома чекає моя маленька донечка, яку я дуже люблю, і не хочу, не можу здаватись. Вірю, що Господь добрий і що є небайдужі люди! Бо ніхто не буде так любити мою дитину, як я, а їй потрібна мама. Полінка завжди мене питає, коли я вже не буду ходити в лікарню, а буду вдома.

 

Я дуже змінилась зовнішньо, набрала 35 кг на фоні гормонотерапії, та любов дитини від цього не зменшилась ні на краплю. Я дуже змінилась внутрішньо, бо розумію, що основне, щоб всі рідні були здорові, що потрібно цінувати кожну людину, дарувати свою любов кожному, не ображатись ні на кого, не боятись про це говорити.

 

Прошу і благаю не покидати мене один на один з цією проблемою, бо, на жаль, держава і чиновники про онкохворих не дбають. Ні забезпечення ліками, ні матеріальної допомоги. Один з чиновників сказав після вже 5 нашого звернення до нього, що йому треба ставити майданчик. А моїй дитині не потрібен той майданчик, якщо вона не може вийти на нього зі мною.

 

Тому я всю надію покладаю на Бога і вірю, що світ не без добрих людей!

"Так я виглядала, як відросло волоссячко і поправилась після гормонів", – підписала фото Тетяна.