Потрапити на таке стажування непросто. Одна з головних умов – хороше знання англійської мови. Без цього ви просто не пройдете відбір, кажуть стажери. Крім того, враховується загальна успішність та особисті досягнення: наукові статті, участь у конференціях чи інших стажуваннях, пише прес-служба ІФНМУ.
"З вами будуть проводити на фінальному етапі усну співбесіду англійською мовою. В нас це відбувалося по скайпу. Буквально 10-15 хвилин, аби впевнитись, що вашого рівня буде достатньо", – розповідає Іван Твердохліб.
Вартість стажування склала 250 євро на особу. Сюди входило проживання та одноразове харчування. Це не було проблемою, запевняють студенти, адже в самій клініці, де проходили стажування, вони обідали безкоштовно.
Стосовно власне стажування то Іван та Ірина проходили його у різних відділеннях. Хлопець обрав терапевничний напрям, а дівчина – хірургічний.
Іван розповідає, перше, що зауважив, – всі лікарі знають англійську, незалежно від відділення.
"У них в університетах її вивчають ще з перших курсів, навіть лекції проводять. Іноді можна натрапити на відео з якогось турецького медичного університету, де лекція проводиться рідною мовою, але от слайди виключно англійською", – каже студент.
Тому особливих проблем з комунікацією не виникало.
Іншою особливістю є відкритість лікарів до спілкування. Вони залюбки ділилися інформацією та досвідом. Крім того, попри наявність найсучаснішого обладнання огляд пацієнтів у них починається із найпростішого. Незалежно від того, чи це перший огляд, чи десятий. Спочатку розмова з пацієнтом, зовнішній огляд, пальпація.
За день Іван разом з лікарем-куратором приймали до 10-15 пацієнтів. Він особисто під наглядом турецького колеги проводив огляд та збирав дані про людину. При цьому вся документація там ведеться в електронному вигляді. У клініці є окрема внутрішня електронна база даних, яка зберігає в собі всю інформацію про кожного пацієнта за роки.
"Турецькі лікарі пишуть ручкою тільки при виписуванні рецептів. Все решта – робота з комп’ютером. Всі дані про кожен аналіз чи симптом заносяться у базу даних, яка доступна будь-якому лікарю клініки. І це надзвичайно зручно та економить час роботи лікарів", – говорить Іван Твердохліб.
За умовами стажування студенти мали проводити майже 80% всього часу у клініці. Однак їм вдалося роздивитися Стамбул. Куратори влаштовували їм невеликі екскурсії містом, пригощали їх у кафе. Також вони самостійно разом із іншими студентами-стажистами прогулювалися вуличками та розглядали архітектуру, куштували їжу та пізнавали східну культуру.
"Нам дуже сподобалися їхні солодощі. А ще, коли ми були в кафе з турецьким лікарями, то вони не давали нам платити за себе. Навіть по-доброму обурювалися на наші спроби це зробити", – з усмішкою згадує Ірина Лозинська.
Дівчина проходила стажування в відділі хірургії. Розповідає, для лікарів вони були не просто студентами, для них вони були інтернами. Тому їй вдалось не раз побувати на операції та особисто асистувати. Навіть, згадує Ірина, одного разу їй дозволили зробити фінальний надріз та видалити жовчний міхур.
"Лікар, якому я асистувала, довірив мені ножиці і каже: ріж. А після цього додав: все, можеш дзвонити мамі і казати, що ти видалила свій перший жовчний міхур. Там дуже позитивні лікарі", – розповідає Ірина.
Студентка каже, що турецькі медики охоче ділилися всіма знаннями, варто було тільки запитати. Не було жодного разу, коли вони відмовили детально пояснити щось чи розказати. Ба більше, вони заохочували пізнавати щось нове, знайомлячи студентів зі своїми колегами із інших відділень.
"Я могла звернутися до свого лікаря-куратора і спитатись, чи можна мені сходити у відділення пластичної хірургії. Він сам дзвонив туди, взнав, чи є така можливість, сам тебе відводив, так би мовити, передавав з рук у руки. І от вже пластичний хірург розповідав тобі про особливості, до прикладу, реконструкції грудей після видалення пухлин. Все просто, головне – питатись", – запевняє студентка.
Проте головне, що вона відмітила під час стажування, – всі лікарі керуються виключно результатами наукових досліджень. Вони діють чітко згідно з міжнародними стандартами. І у більшості випадків приймають рішення колегіально, не соромляться питатись поради у колег. У них є доступ до найбільших баз медичних даних, результатів дослідження та статей.
"Я жодного разу не бачила, щоб лікар сказав: я думаю, має бути таке лікування. Ні: згідно з таким дослідження, краще зробити так. Згідно з доказовою медициною, думка експерта – це є найнижчий рівень доказовості. Найвищий – це метааналіз, це є дослідження з досліджень", – резюмує студентка.
Також, відзначають студенти, ставлення до пацієнта в Туреччині на дуже високому рівні. Доволі рідко він приходить сам. Зазвичай його супроводжує практично вся сім’я. Вони можуть бути присутніми при огляді, ставити абсолютно будь-які запитання. При цьому завжди отримати на них відповідь. Адже тамтешні лікарі готові пояснити та роз’яснити практично все.
Після повернення додому студенти вирішили, що у своїй майбутній професійній практиці вони також будуть приділяти велику увагу саме пацієнтам, будуть максимально відкритими та турботливими. Адже лікар – це не тільки той, хто лікує тіло, а й той, хто цілить душу.
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!