"Коломийський трамвай можна також розглядати як окрему частину мережі карпатських приватних вузькоколійок", – написав Роберт Ерік у Фейсбуці.
Коломийський трамвай – вузькоколійна залізниця, що сполучала Коломию з Рунгурами та Ковалівкою. Розповсюдженою є кваліфікація мережі як "паровий вантажний трамвай". Залізниця складалася з двох гілок – ковалівської (з'єднувала Коломию з Ковалівкою, проходила через Сопів) та рунгурської (Коломию з Рунгурами; проходила через Печеніжин і Княждвір).
До 1886 року сполучення нафтових копалень (шиб) та дистилярень (рафінерій) на Коломийщині здійснювалось возами. Тому на початку 1880-х років надінспектор Львівсько-Чернівецької залізниці Людовік Вежбицький запропонував проект будівництва локальної залізниці, що сполучила б Коломию, Печеніжин і Яблунів. Цей проект був підтриманий Станиславом Щепановським, який, працюючи у Британському міністерстві у справах Індії, розробляв будівництво залізниць на Індостані. Щепановський створив консорціум для будівництва залізниці, заручившись фінансовою підтримкою віденської компанії "M.Biedermann&Co". Консорціум розширив проект, включивши у нього будівництво колій і до Княждвора та Слободи Рунгурської.
Будівництво тривало протягом семи місяців 1886 року і здійснювалося віденською фірмою "Lindheim&Co" під керівництвом інженера Рудольфа Матковського. Відгалуження на Яблунів збудовано не було.
Паровий трамвай створили для перевезення нафти з родовища у Слободі Рунгурській. Але видобуток нафти припинили 1944 року через вичерпання родовища. Відтак залізницю використовували лише цегельні та лісопильні.
Паровий трамвай був вузькоколійним. Для руху потягів використовували 4 паротяги KkStB 98. Точних даних щодо ширини колії немає. Коломийський "трамвай" не був сполучений з жодними іншими залізницями.
Залізниця була зруйнована в часи війни. Після звільнення краю від німецьких загарбників нова влада почала відновлювати її – навесні 1945 року з Коломиї в Рунгури прибув товарний потяг. Працівники НКВД арештовували жителів Рунгур та навколишніх сіл, щоб вивезти їх у Сибір. Проте вояки УПА розібрали рейки, зупинили потяг, солдатів Червоної Армії забрали в полон, пов'язали руки, а потім відпустили. Наступного для в село знову прибули війська НКВД і поклали рейки на місце, після чого потяг таки покинув село.
У повоєнний період було споруджено відгалуження в Ковалівку, де добували вугілля. Останній рейс відбувся 15 травня 1967 року. Того ж року залізницю повністю розібрали.