Польща, як і всі демократичні країни, залежить від обраної на даному етапі влади. Приблизно так, як була Україна Януковича чи Україна інших періодів, чи Росія Путіна. І ми розуміємо, що це не є ціла Польща. Але на даний момент це те, що проявляється Україні, пише Прохасько у колонці для журналу НВ.
Теперішня польська реальність – складова ідеологічно-політичної постави чинного режиму. Тому в цьому немає якоїсь особливої трагедії. Не можна говорити, що це великий конфлікт між Україною і Польщею. Це просто необхідні речі для цього режиму, на яких він тримається. Дуже важливо розуміти, що йдеться тільки про частину польського суспільства. Навіть якщо вона зараз при владі, це – тільки частина.
Друге – є надія, що все промине. Тому що в європейських країнах змінюються настрої, і режим, який існував дотепер та пропагував ідеї лібералізму, – також не був виразником поглядів всієї Польщі. Тепер вона впала в іншу крайність. Тому не потрібно дуже розчаровуватися в країні. Але прикрість полягає в тому, що переважно у такі періоди можна наробити дурниць, які потім буде складно виправити. Тому мені здається, що тут треба поводитися зважено та спокійно і не надто драматизувати; знати, що є інша Польща, і зі свого боку не зробити чогось, після чого не можна буде повернутися до нормальних відносин.
Дуже важливо не гратися у "подивіться на себе". В ідеалі на всіх рівнях треба було проговорити і мотивації: чому ми використовуємо ті чи ті історичні знання саме так, кому це потрібно і як. Ми повинні сказати, що ми використовуємо певні факти, тому що нам потрібна підтримка якогось національного міфу, ви використовуєте заради власних цілей. Максимальна ясність і домовленість. А в це потрібно вкласти дуже багато роботи.
Народ також не є однорідним: декому ці історичні питання байдужі, а декому ніколи не промине, тому що йдеться про його родинну травму. Є різні складові суспільства, які будуть думати по-різному. Але для міждержавної чи інтелектуальної співпраці ми визначаємо собі якість таких речей. Якщо є розуміння на вищому рівні, то воно поступово опускається вниз і врешті з часом змінюється.
Ідеальна ситуація, якої треба прагнути, – проговорити всі історичні питання, притому з повною ясністю на різних рівнях – і на владному, ідеологічному, науковому, публіцистичному. Потрібно розуміти, що ці дискурси і домовленості будуть різними. Навіть домовившись з науковцями й істориками та владою, маємо допускати, що якісь міфологеми та ідеологеми неможливо буде викорінити на інших рівнях.