Встановлення свята Хрестовоздвиження пов'язано з подіями, що відбулися в 325-326 роках, коли мати імператора Костянтина Великого, свята рівноапостольна Олена, відправилася до Єрусалиму, щоб знайти місця, пов'язані з подіями земного життя Спасителя, і хрест, на якому був розп'ятий Христос.
Внаслідок руйнування Єрусалима в 70-му році римськими військами хрест був загублений.
Християнська святиня була виявлена під язичницьким святилищем Афродіти, влаштованим на місці Гробу Господнього.
Хрест був повернутий з Персії до Єрусалиму у VII столітті.
Згідно з Єрусалимським статутом, свято Воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього є днем суворого посту, коли дозволяється вживати тільки рослинну їжу, олію та вино.
У народі день 27 вересня вважається закінченням активності лісових тварин: ведмеді лягають у барлогу, відлітають птахи, змії заповзають на зимівлю. Тож у цей день люди намагалися не ходити в ліс.
Також з цього дня в селах селяни починали квасити капусту. Рубати її для квашення збиралися всім селом, влаштовуючи посиденьки, які з тих часів називаються "капусники", проте ніяких важливих справ у цей день не починали, вважалося, що все, що розпочато в цей день, закінчиться невдачею і не принесе користі.
