Колишня учителька англійської мови створила кілька десятків картин, щоб передати на полотно те, що тривожило її з дитинства.
«Я почала малювати після подій Помаранчевої революції, коли і світло, і душа, як і інтелігенція, піднялись на вищий рівень. Це і надихнуло мене реалізувати дитячу мрію», — розповідає Світлана Ілів.
Вона зізнається, в житті доводилось займатись далеко не мистецькими справами. Викладання англійської мови, тренерська робота забирали чимало часу. Активність та небайдужість не полишили Світлану Ілів і після виходу на пенсію. Почала з колекціонування листівок, приглядалась до картин знаних художників, а тоді й сама взялася за пензлі. Для цього у малогабаритній квартирці облаштувала невелику майстерню і почала творити пейзажі. Каже, критику на свій бік близько до серця не бере. Розуміє, вона у мистецтві – аматор, а малює, бо по-своєму відчуває красу природи та без слів хоче передати власні роздуми та тривоги.
"Я лише хотіла передати на полотно те, що є в моїй душі. А жіноча душа — дуже багатогранна, де є нотки і бурхливі, і заспокійливі, — переконує Світлана Ілів і додає: — Коли у митця є думка, тоді приходять і теми, і натхнення".