fbpx
  • Головна
  • Новини
  • Культура
  • "Кожен з нас – цеглина в стіні", – Андрій Тужиков представив книгу, яка долає прірву між тінейджерами і їхніми батьками. ФОТО, ВІДЕО

"Кожен з нас – цеглина в стіні", – Андрій Тужиков представив книгу, яка долає прірву між тінейджерами і їхніми батьками. ФОТО, ВІДЕО

Культура 17:45, 26.05, 2016

Повість молодого чернівецького письменника "Ще одна цегла в стіні" відкриває дорослим мотивацію вчинків їхніх дітей-підлітків.

Так вважає автор книги Андрій Тужиков.

Андрій Тужиков презентує свій підлітковий роман у п’яти містах України.

На сьогоднішній презентацї книги "Ще одна цегла в стіні" в Івано-Франківську письменник відзначив, що текст не втратить актуальності, доки покоління молодих людей, народжених в середині 1990-х, саме не стане батьками підлітків. 

Книгу про дорослішання і стосунки з батьками Андрій Тужиков написав, виходячи з власного досвіду і досвіду багатьох своїх друзів, коли йому було 17 років. Написав, а потім сталося можливим цей текст видати, каже він.

"Нічого за цей час не змінилося, крім розміру і моделі айфонів. Навпаки, тенденції, які раніше тільки окреслювалися і знайшли своє місце в книзі, за цей час яскраво проявилися", – вважає 23-річний автор.

Книга не претендує бути класикою, додає Андрій Тужиков, вона є лише актуальною. Бо створена, щоби теперішнім підліткам і їхнім батькам було легше розуміти один одного і самих себе.

Оповідь у книзі ведеться від першої особи – від підлітка. Автор пропонує молодим людям поставити себе на місце героя і порівняти свої відчуття із тими, які виникають у героя.

"Це рецепт для підлітка,  конкретизує письменник. – А коли доросла людина читатиме, то бачитиме мотив вчинків підлітків. Наприклад, чому вони люблять вештатися темними під'їздами? Бо в певному віці у людини, яка дорослішає, виникає потреба автономності. Підлітки хочуть мати свій власний куток, особистий простір. І творять собі паралельний світ саме тому, що батьки все ще залишаються у своєму власному пострадянському просторі. Й не готові прийняти світ своїх дітей". 

Батькам письменника зараз за 50, він  пізня дитина в сім'ї, і, можливо, саме завдяки його загостреному відчуттю "прірви" між ним і батьками і сталася ця книга. 

"Мої батьки такі комсомольські і дуже консервативні, хоча зараз експериментують з одягом, зачісками, музикою. Таких батьків, як мої, – більшість. Демократичні батьки, які готові розуміти і приймати дітей, – це швидше виняток, аніж правило у наш час. Книга сталася, щоби подолати прірву між батьками і дітьми",  відвертий письменник.

Повість складена з трьох частин. Перша починається життям хлопчика, якому 11 років. Розповідає про час до 14, коли підлітки вчаться усвідомлювати себе дорослими, тільки входять у доросле життя.

Друга і центральна частина книги присвячена юнацькому максималізму, коли в 15-17 років тінейджери випробовують нові можливості і намагаються брати від життя все по максимуму, бо розуміють, що потім залежатимуть від навчання, роботи, відпустки, родини. Автостоп, рок-концерти, клуби, перші стосунки, протиставлення батькам  це і багато іншого описано дуже правдиво, стверджує автор. Третя, заключна, частина фактично є епілогом. В ній герой приходить до думки, що суспільна система – "стіна",  це така річ, яку неможливо зламати, що це супільна угода, яка впорядковує життя, і що він сам також є цеглинкою в цій стіні.

"Систему треба використовувати, а не ламати", – такий висновок головного героя і автора, ще однієї цеглини в стіні. 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: