fbpx

"Лікував від реалізму і страху": фільм, який повертає українцям Малевича, показали у "Ваґабундо"

Культура 19:12, 08.04, 2019

У "Підземному Переході Ваґабундо" франківцям представили фільм, який вперше відкрив замовчувані сторінки особистої історії автора картини «Чорний квадрат», всесвітньо відомого художника-супрематиста Казимира Малевича. Під час зйомок стрічки творчий колектив зробив кілька відкриттів, якими поділився з глядачами.

Фільм "Малевич", що його презентувала у вільному перегляді в ПП "Вагабундо" Івано-Франківська кінокомісія, ґрунтується на дослідженні досі невідомих архівних матеріалів. Опираючись на них, а також на спогади науковців та істориків мистецтва з України, Польщі, Франції, Німеччини та Нідерландів, у стрічці відтворені життя та творчість Казимира Малевича. Штрихів до особистої історії художника додають спогади його рідних, а також колег, які працювали з майстром. Мозаїка віднайдених та вперше оприлюднених у фільмі фактів дала підстави стверджувати, що Малевич – український художник і що його роботи закорінені в українській культурі.

"Це фільм про українське походження Малевича. Спроба повернути його в український контекст. А також показати прямий взаємозв’язок – культурні, ментальні, світоглядні чинники, які здійснили вплив на формування особистості Малевича. І через Малевича показати зв’язок між українським фольклорним мистецтвом і світовим абстрактним мистецтвом, і супрематизмом в тому числі", – розповів продюсер фільму Олег Щербина.

Перш ніж приїхати у "Ваґабундо, фільм був продемонстрований у Києві, Харкові, Чернівцях, Тернополі, Вінниці, а також у Варшаві. У Франківську раніше також відбувся спецпоказ – у кінотеатрі "Люм'єр",  який зібрав аншлаг.

"У фільмі є таємниці, і вони впродовж перегляду містичним чином відкриваються, – відгукнувся на показі кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський. – Під час роботи над фільмом було зроблено кілька відкриттів, які не були передбачені сценарієм. Ці відкриття встановлюють нові парадигми не тільки в науковому, а й у мистецькому середовищі – невідомо, чому досі їх не було зроблено. Хоч у 1970-х роках це міг зробити німецький режисер-авангардист Ганс Ріхтер. Він міг відтворити один з найбільш сенсаційних кінематографічних матеріалів, який був зроблений  самим Малевичем ще в 1920-х роках, – сценарій супрематичного кіно. В тому часі сам Малевич не міг його втілити, бо хотів зробити фільм у кольорі – а кольору тоді ще в кіно не існувало. Коли ж Ріхтер отримав цей сценарій і мав можливість разом зі своїми учнями реалізувати його у фільм, він чомусь не зробив цього. І тільки минулого року київські сценаристи і дизайнери, спираючись на знайдені в архіві у Лос-Анджелесі сценарій Малевича і розкадровки Ріхтера, втілили цей задум на екрані. Вийшов дуже несподіваний фільм, якщо його можна так назвати".  

Вийшов фільм у фільмі. У документальній стрічці про Малевича показали перший у світі супрематичний фільм. У цьому фільмі, що триває всього кілька хвилин, з допомогою форм і кольорів, їх зміни та трансформації подана філософія супрематизму. І вона дивним чином виявляється близькою до української космогонії.

1

Віднайдення і відтворення фільму авторства Казимира Малевича творці стрічки про нього вважають найважливішим з-поміж відкриттів. Інші, як-от факт народження в Києві, точна адреса та візуалізація будинку, де дитиною жив Малевич, додають до розуміння складного художника.

"Стрічка показує складне мистецтво Малевича у досить простих образах і поняттях, автори фільму проводять паралелі з українським народним мистецтвом. І якщо раніше такі посили вважалися надуманими, то у цій стрічці вони вигладають органічними", – додає критик.

Наприклад, мати Казимира Малевича, українка за походженням, вишивала і плела мережива. Це вмів робити і робив її син. У своїх мемуарах наприкінці життя художник згадує картини українського села, які пізніше втілилися у його роботах, про розписи на посуді та вишивки, що їх робили селянські артілі і колористика яких лежить в основі заснованого ним напрямку. Плюс образи з полотен свого вчителя Миколи Пимоненка, що їх зрілий Малевич трансформує у властивій собі техніці.

Фільм "Малевич" викликав обговорення і суперечки з перших показів, зазначила знімальна група.

"Неочікуване повернення Малевича з розкриттям архівів неоднозначно сприймається на батьківщині художника. Академічне середовище противиться представленому ракурсу, є несприйняття", – констатував у стрічці арт-менеджер, засновник арт-центру "Я Галерея" Павло Гудімов.

Йдеться про несприйняття представників тієї мистецької школи, які продовжують видозмінену традицію радянського реалізму.

2

І хоч Малевич віддав 10 років теоретичній праці і навчанню молоді, впродовж 2018-2028 років він був викладачем і "лікував київських студентів від реалізму і кольору страху", та більшість його учнів тоді виявилися не готовими до настільки безмежних експериментів і не пішли далі кубізму. А колеги під тиском радянського режиму у 1930-х відмовлялися від "чужого", "буржуазного" мистецтва.

Останній етап життя Казимира Малевича був позначений забороною малювати – художнику не давали фарб і пензлів. Та, вірний собі, Малевич все одно прорвав кордони – він описав власний "супрематичний похорон" у своєму заповіті.

"Твердження, що Малевич – український художник, яке несе фільм, викликало бурю агресії у Росії. Тамтешні зацікавлені кола знайшли внучатого племінника Казимира Малевича, який артикулює і відстоює приналежність художника до російської та радянської культури", – додав Ярослав Підгора-Гвяздовський.

Втім, за його словами, з Вікіпедії власне після презентації стрічки "Малевич" зникло це твердження.

Кінокритик означив стрічку як можливість вийти за межі – передовсім усталеного знання. Та можливість загалом розсунути для себе межі світу. "Я не любив Малевича. Тепер розумію, що не знав його. Кінофільм спонукав почати дізнаватися і по-інакшому подивитися на раніше відомі речі", – каже кінокритик.

 

Фільм "Малевич" створювався у міжнародній копродукції між українською компанією Fresh Production Group (продюсери Олег Щербина, Юлія Чернявська, Євген та Ольга Захарови) та італійською Pilgrim Film (продюсери Андреа Маньяні, Джанпаоло Сміралья, Стефано Бассо і Кіара Барбо). За фінансової підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури Італії. Сценарій – арт-менеджер, креативний директор Українського інституту і дослідник українського мистецтва ХХ століття Тетяна Філевська, режисер – Володимир Луцький. 

Стрічка поки що демонструється у вузькому прокаті. 

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: