Ілля Кротенко стартував 1 червня і вже дістався Карпат. Мандрівник – вегетаріанець, їжу собі готує на багатті або купує у крамницях, спить просто неба у спальному мішку, а всю красу дорогою фотографує і виставляє в Інтернет. Вже має понад 1500 світлин і відео з подорожі, з'ясувала ТСН.
На Говерлу мандрівник піднімався з Дземброні. От як Ілля описав своє сходження – його він вважає одним із емоційно найсильніших моментів у своєму житті:
"Після вчорашнього чудового дня ми з Назаром дуже чекали повторення хорошої погоди і легкої мандрівки сьогодні. Але сталося зовсім інакше. Від самого ранку зіпсувалася погода. Я ще встиг збігати на Гутин Томнатик поруч з озером Бребенескул, де ми ночували. Але вже коли вертався, почалася злива, і я, без дощовика, одразу промок наскрізь.
Збиралися в подальшу дорогу під дощем, який, коли ми піднялися від озера на хребет, переріс у зливу. Крім того, на хребті був дуже сильний вітер, майже нульова видимість і періодично неподалік били блискавки. В деяких місцях вітер був такої сили, що краплі дощу били збоку з такою силою, що було дуже боляче.
За таких погодних умов, періодично ховаючись і відпочиваючи в старих військових окопах, за 3-4 години ми пройшли лише 5 км. Гори по можливості обходили по траверсу, в тому числі обійшли гору Ребра (>2000 м). Незважаючи на дощовики, змокли майже наскрізь, у мене від льодяного дощу задубіли і погано рухалися пальці на руках. Речі в наплічнику теж змокли, як потім виявилося. Вирішили спутитися до озера Несамовите, поставити намет і трохи відігрітися.
Озеро розташоване з іншого боку хребта, і там справді було тихіше і затишніше. Крім того, закінчилася злива. Після годинного відпочинку рушили з Назаром далі. Хоч дощ і закінчився, але сильний вітер і майже нульова видимість лишилися. Гори знову, по можливості, обходили, берегли сили на Говерлу. І близько півп'ятої нарешті досягли цілі.
Можу сказати, що цей момент був емоційно одним з найсильніших в моєму житті.
23 дні я жив однією метою, і її досягнення виявилося для мене шоком. На Говерлі я остаточно вирішив не продовжувати далі свою подорож і рушити разом з Назаром вниз до Заросляка.
Попередньо я ще планував пройтись до гори Петрос і спуститися звідти в селище Ясіня. По-перше, ключова ціль – Говерла – вже була досягнута. По-друге, низька видимість робила похід на Петрос беззмістовним, бо я саме через краєвиди по дорозі, у першу чергу, планував його відвідати. По-третє, я дійсно був дуже сильно емоційно і фізично виснажений, аби продовжити подорож. Тож ми з Назаром майже без пригод спустилися з Говерли вниз і, взявши машину, дісталися Ворохти. Назар автобусом поїхав до себе в ІФ, а я лишився на ніч у місцевому хостелі.
Якісь глобальні підсумки і висновки робитиму по поверненні додому, тож на сьогодні все. Лише нагадаю на необхідності регулярно підтримувати нашу армію".
На звороті Ілля Кротенко зайшов у Франківськ і знайшов у нашому місті статую Свободи – фото мандрівник, як і обіцяв, виклав на свою сторінку у Фейсбук.
