fbpx

Міністр освіти доручила терміново перевірити скандальний курс "Сімейні цінності" та матеріали до нього

Суспільство 15:51, 31.10, 2016

Навчальна програма курсу "Сімейні цінності", що була схвалена Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти у 2012 році, та матеріали до неї будуть перевірені на предмет науковості та недискримінації. Таке доручення Інституту модернізації змісту освіти дала Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

До такого рішення міністра спонукало обговорення в мережі цього курсу, рекомендованого МОН.

Читайте: "Завдання жінки – подобатися чоловікові": Міносвіти рекомендує вивчати в школах предмет "Сімейні цінності" за посібником, виданим у Франківську

МОН наголошує, що вважає своїм обов’язком дотримання принципів науковості та недискримінації.  Оскільки у ЗМІ поширюється інформація, що, схвалена Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти у 2012 році, навчальна програма курсу "Сімейні цінності" та матеріали до неї не відповідають цим принципам, має бути здійснена перевірка. Це може стати підставою для скасування "рекомендаційного" грифу МОН.

Наголошуємо, що лист МОН № 1/9-562 від 21 жовтня 2016 року "Про впровадження курсу "Сімейні цінності" був написаний з метою виконання Постанови Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сімейна політика України – цілі та завдання”, йдеться на сайт Міністерства. 

Згідно з Постановою, ВРУ доручила Міністерству освіти і науки України "забезпечити впровадження в системі освіти програм формування сімейних цінностей, сформованих на основі національно-культурної спадщини українського суспільства". 

Доки МОН збирається перевіряти те, на що не так давно дало свою рекомендацію, джерела посібника з викладання нового "сімейного" курсу проаналізував львівський письменник, блогер Юрій Винничук. 

іля 90 позицій у бібліографії походять з Росії, а окремі україномовні, як от притчі та статті Шалви Амонашвілі, перекладені, та ще й погано, з російської. Чого вартують посилання на періодичне видання "Педагогические советы". – Волгоград: Учитель, 2007.

Приглянувшись уважніше до авторів, бачиш і тут цікаві особливості. Всього їх троє. Один чоловік і дві жінки. Але безперечно найцікавішим є Віктор Прит (у Фейсбуку та в інтернеті, зокрема в його автобіографії – Віктор Пріт) – випускник Російського державного соціального університету (2013). А перед тим він здобув вищу освіту за спеціальністю "Промислове та цивільне будівництво", працював машиністом баштового крана, інженером-будівельником, потім – ливарником, майстром з пошиття взуття, заснував взуттєву майстерню. І – увага! – з 1994 року й досі він є директором запорізької взуттєвої фабрики!

Мабуть, одним з авторів "Сімейних цінностей" він став, дякуючи тому, що має п’ятьох дітей.

У кожному разі підручник писався ще в епоху незабутнього Діми Табачніка і схвалений був, ще коли товариш Пріт учився в Москві, але з успіхом розвивав взуттєву промисловість на місцях.

Друга авторка – Заріна Охрименко (у Фейсбуку і в житті Охріменко).

Третя – Людмила Корецька (у Фейсбуку Леся Корецкая) йшла на вибори від "Нашого краю" в Кіровограді (чоловік – депутат облради від ПР).

Усі троє товаришують на Фейсбуку і спілкуються ісключітєльно на общєпанятнам.

Така собі гарна зібралася компашка. Незрозуміло тільки, чому вони усі так свої прізвища поперекручували на український лад. Ба більше – ще й видали цей опус не в Запоріжжі, а в Івано-Франківську. Щоб замести московські сліди?" – відзначив на "Збручі" Винничук.

На його думку видно, що спочатку був російськомовний підручник, з якого ті таблиці походять.

"Окремі фрази підручника наче живцем узяті з совєтських видань: "панська Польща, царська Росія, боярська Румунія", або такий ляп як "Східна Галичина". Це для кого вона Східна? Є там і міф про "громадянську війну 1918–1920". Тобто коли напали на Українську Народну Республіку російські більшовицькі та денікінські війська – це громадянська війна? І коли в Україну увійшли німецькі, а потім польські війська – це теж була громадянська війна?

Усі троє авторів не лише спілкуються російською мовою, але й живуть російським животворящим духом. З українських письменників цитується лише один єдиний Сковорода. Та й то, мабуть, тому, що цитують його і російські видання. Більше жоден український письменник не міг нічого вартісного сказати про сімейні цінності. Причина проста: для того, щоб цитувати письменника, треба його прочитати. А коли ти черпаєш усі свої глибинні думки з російських джерел, то там, звісно ж, тільки російська класика: В. Даль, М. Горький, Козьма Прутков, А. Некрасов, Л. Толстой, М. Бердяєв, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, І. Анненський, К. Ушинський…

Яка чудова панорама! Бракує лише Пушкіна. І дві найбільші цитати, що займають кожна понад одну сторінку, – теж з російської літератури. Правда, вже не класичної, а примітивного ширпотребу. Перша цитата – це великий уривок з роману "Капитанские дочки" якоїсь А. Берсеневої, а друга – довжелезний вірш графомана Едуарда Асадова, кумира совєтських дівчат підліткового віку:

            Учитесь мечтать, учитесь дружить,

            Учитесь милых своих любить

            И жить горячо и смело.

            Воспитывать душу и силу чувств –

            Не только труднейшее из искусств,

            Но сверхважнейше дело…

Доволі примітивне уявлення про поезію мають автори підручника, з якого так і пре езотерика і підступна усмішка Марії Деві Хрістос. Бо як у кожній езотеричній книжці прийнято, не обійшлося й тут без сумнівних за своєю філософічністю притч. Зокрема, пропонують увазі учнів "Міф про появу Посмішки". Автора не вказано, а отже, той міф буцім народний. Хоча це не так, бо автор є – російський психолог Шалва Амонашвілі. Перекладаючи українською його притчу, автори не помітили, що в українській мові є різниця між "усмішкою" і "посмішкою". На це ще Максим Рильський звертав увагу. Отже, в оригіналі мова була про усмішку, а не посмішку.

В іншій притчі, де відбувається розмова Господа з ангелами, в російському оригіналі всюди "Отец". Українською мовою мав би бути Господь, але фігурує "Отець", хоча для українців таке означення в художній літературі поза старокнижної традиції Біблії не надто звичне. Принаймні в колядах Бога називають Господом.

Одне слово, як писав Козьма Прутков, якого люблять цитувати автори підручника, "зрі в корєнь" і побачиш хвостик Путіна", – пише Винничук.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: