Керівником місії з надання меддопомоги цивільному населенню Попасної і Попаснянського району Луганської області є головлікар Івано-Франківської ЦМКЛ Тарас Масляк. Сьогодні медики розповіли, як протягом місяця працювали у зоні війни. Незабаром лікарі вдруге вирушать до Попасної.
На Луганщину прикарпатські медики поїхали реанімобілем, взяли увесь необхідний інструмент і обладнання.
"Коли там служив, то побачив, що бракує цивільних лікарів. Домовилися з головлікарем лікарні Попасної та головою адміністрації, що будемо вахтовим методом їздити й надавати кваліфіковану медичну допомогу цивільному населенню", – розповів Тарас Масляк.
До складу медбригади добровольців увійшли водій-волонтер Олег Перегуда, хірург Олег Ціхонь, травматолог Василь Чужак, терапевти Ярослав Кобиляк та Оксана Романська, операційний медбрат Микола Соболь, лікар-гінеколог Ростислав Петруняк з Коломиї та сам керівник, комбустіолог, головний лікар Івано-Франківська Тарас Масляк.
Як розповів Олег Ціхонь, в зоні дуже бракує діагностичної бази, але попри всі труднощі лікарі робили по 32 операції за тиждень. У наступну місію візьмуть лапароскопічну стійку для малоінвазійних втручань та УЗД-апарат.
"Ми там не вели політичних дискусій, місія була суто лікарська, мали добрі стосунки з пацієнтами. Нас там чекають, і ми повторимо місію", – каже Олег Ціхонь.
Ростислав Петруняк служив як мобілізований 8 місяців і, щоб не втрачати навички гінеколога, сам запропонував послуги місцевій лікарні. За ці 8 місяців провів 135 операцій. Причому до нього в Попасній останній раз оперували гінекологію два роки тому.
Луганський онкодиспансер лишився на окупованій стороні, розповідає Ростислав Петруняк, персонал роз'їхався по Україні, тому там дуже гостра проблема з онкологією в гінекологічній сфері. Спеціаліст проводив операції з дозволу головлікаря Луганської області.
"Ми принесли туди певні зміни: почали подекуди вести документацію українською мовою, розмовляти. Вся допомога була безкоштовна", – каже Петруняк.
Люди у Попасній чекають прикарпатських медиків і вже записуються на прийом заздалегідь.
"Дзвонив головлікар Попасної, що записалися вже 30 людей до травматолога, ще півдесятка вже є до хірурга", – каже Тарас Масляк.
Василь Чужак розповідає, що в Попасній ніколи не було травматології, хоча лікарня районна, а в райцентрі часто трапляються виробничі травми – тут знаходиться один з найбільших локомотиворемонтних заводів України.
"Ми були там два тижні, перший ще люди йшли з осторогою, другий – була черга. Але медична допомога – це ще не все. Ми повинні, крім того, нести туди культуру, нести туди Україну, бо люди там вагаються. Буду підтримувати подальші поїздки – це внутрішнє переконання", – каже лікар.
"Вдячність людей тішила, ми багато що побачили такого, про що не говорять на телебаченні. Я також обов'язково поїду в Попасну ще", – підтримав колегу операційний медбрат Микола Соболь.
Про те, що лікарі-терапевти у Попаснянському районі – люди пенсійного віку, розповів Ярослав Кобиляк. Тому, каже він, роботи франківцям вистачало. "У відділі терапії в лікарні – 50 ліжок, на всіх – один лікар, він же заввідділом. Ми брали на себе будь-яку роботу, допомагали чим могли", – додає ще один трапевт у місії Оксана Романська.
"Горджуся своєю командою, – каже Тарас Масляк. – Половина її складу – керівники, вони показали власним прикладом, як слід діяти в теперішній ситуації. Люди однакові там і тут – всі потребують допомоги. У Попаснянській лікарні має бути 35 лікарів, а працюють лише шість. І такі проблеми не лише в Попасній, а повсюди в медзакладах на лінії розмежування. Нам треба йти туди, нести туди зерно доброти, співчуття і відповідальності. Треба їздити до них і запрошувати їх до нас – тоді будуть зміни".
"Там війна. Люди там налякані, не чують української мови, мають спотворену інформацію про життя в Центральній Україні. Вірять російській пресі й телебаченню. Але всі без винятку хочуть, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Думаю, що ми внесли свій внесок в утвердження України в тому регіоні", – відзначив Ярослав Кобиляк.
Наступна місія лікарів у Попасну вже сформована, повідомив Олег Ціхонь. На неї зголосилися медики з районів Прикарпаття, пропонують допомогу лікарі з інших областей. Дата виїзду залежить від тамтешніх медиків, які добирають пацієнтів – передовсім на операції, а також на обстеження, лікування, консультації. "Плануємо підготуватися так, щоб робити по 6 операцій в день", – додає хірург.
Це вперше від початку війни місія лікарів з великої України прийшла на допомогу колегам і цивільному населенню "сірої зони". І хоч жили лікарі за 800 м від блокпоста, були свідками прориву і ліквідації терористів, а також обстрілів, відмовлятися від допомоги не збираються і надалі. Кажуть, що місія триватиме стільки, скільки буде потрібною. Щоб забезпечити її учасникам юридичний захист, роботу офіційно оформлюють як відрядження.
В перспективі місію планують розділити на ургентний напрям, тобто термінову допомогу – травматологи, хірурги та ін., та планову – запрошувати на виїзди ендокринологів, офтальмологів, ревматологів, урологів та інших профільних спеціалістів для планових оглядів і допомоги.
"Ця місія потрібна, бо вона якраз реально об'єднує Україну", – підсумував Тарас Масляк.