fbpx

На Прикарпатті нове видавництво "Брустури" видаватиме гірську та духовну літературу

Культура 14:44, 28.07, 2016

Видавництво "Дискурсус" оголошує про створення нової видавничої гілки "Брустури". Це новий видавничий бренд, який спеціалізується на гірській тематиці та духовній літературі.

Перше видання – поетична книга "Карпати на трьох" Петра Мідянки, Назара Федорака та Івана Зеленчука, повідомляє видавець.

За словами видавця Василя Карп'юка, перша презентація нового видавництва "Брустури" відбудеться восени на книжковому форумі у Львові.

Фрагменти з передмови Ростислава Чопика:

"Гуцулский дух – кров в жилах стине!" – абсолютно органічне, автохтонно-питоме життя в мові, природі, духові Гуцулії. Такого не придумаєш "погуцулившись", навмисно, – задля такого треба в горах родитись. І те, що тут жартома, не закасує поетичного флеру, не розвіює аромату суґестії, а нагадує радше "розумний жарт" "Енеїди", ствердившись у якій, Котляревський написав класицистичну "Наталку Полтавку". І Василь собі так: по бурлескно-травестійних Чугайстрових бріхнях взявся плести класичні вінки сонетів. Як ви вже читали, їхній зірковий статус Мідянка кваліфікує "у чотири сплети". Тобто особливо старанно, празниково, адже на будень вистачає заплітати косу і трьома пасмами, нашвидкуруч.

___________________

Мідянка знає, що каже, бо вже й сам класик. Та при цьому трішки заздрить "набіло" криворівському війтові-дебютантові. "Йому на Криворівни кожний свій: Заїжджі гастролери і поети… Шестипелюста сволока розета, Різьблена бартка і вівчарський кий…" (а ще: колядники, серед котрих одвічно-довічним Березою; гімназисти, серед котрих довгий час викладав; краєзнавці, з котрими досліджує та видає гуцульську духовну спадщину, тощо).

Не так Петрові на його Широкому Лузі, де ціле життя вважався диваком, мало не дисидентом, і лише Державна премія вознесла "простого" вчителя в очах земляків, леґітимізувала "пророка у своїй вітчизні". До рідного Широкого Лугу Мідянка по-справжньому ввійшов аж через стольний Київ, однак у його закарпатському випадку оце штрафне коло має ще одну конотацію.

Переливчаста "срібна земля" – не тверда соборницька Гуцулія. Якщо Зеленчук має право спокійно гуцулізувати «все, що рухається», у Львові чи в Києві, не переживаючи, що його діялект і місцевий патріотизм можуть викликати ефект не лише естетичний та лінгвістичний, то Мідянці доводиться "українізувати" своє Закарпаття, апелюючи до соборницьких тем і пишучи таки літературною мовою, хоч і щедро інкрустованою місцевою колорито-екзотикою.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: