Вшанування народних традицій та обрядів, збереження культурної спадщини рідного краю спонукали завідувачів клубу села Буківна щороку 6 липня організовувати традиційне дійство, інформує прес-служба Тлумацької РДА.
Святкування розпочинається в заздалегідь домовлених місцях, переважно біля річки чи ставка. Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на леваді чи на вигоні. Сплетені вінки дівчата одягають на голову – це основний атрибут свята, а віночки із чебрецю посвячують у церкві та зберігають протягом року. За народним повір’ям, вінки, в яких дівчата беруть участь у святкуванні купальського свята, наділені цілющою силою. При господарці, під час хвороби худоби, готують відвар із зілля тих вінків та напувають хворих настоєм. А ще у ніч на Івана-Купала цвіте папороть. Здавна були сміливці, що хотіли здобути її цвіт. Вважалося, що той, хто встигне зірвати жовту квітку, здобуде чарівну силу, яка допоможе знаходити закопані скарби, передбачати долю людини, лікувати хвороби. Тому квітка папороті може зробити людину багатою, але щасливою – ніколи. Проте до цього часу знайти цю квітку ще нікому не вдавалося…
Традиційно у ніч на Купала молодь перестрибує через велике вогнище, проходячи так своєрідний ритуал очищення. Наші пращури вірили, що коли дівчина і хлопець, які кохають одне одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їхні руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. І кульмінація свята – довгоочікуване пускання на воду віночків. Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Пари заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плела його так, щоб можна було впізнати. За народним повір'ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, а якщо він крутиться на місці – то ще дівуватиме, а як потоне – заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж піде.