У власній хаті відома гуцульська вишивальниця з Зеленого Василина Янушевська-Шкрібляк зібрала справжні скарби.
Головні експонати – пишні подушки та гігантські вишиті ікони, гуцульський одяг, рушники.
До смерті чоловіка, пише УП, вона нічим не відрізнялася від односельчан. Жінку ґазда шанував, але іноді більше шанував чарку. Коли в хату забиралася ця зрадлива коханка, Василина могла й стусанів покуштувати. Бувало, що жінка разом з трьома синами та дочкою втікала до сусідів. 18 років тому пана Янушевського не стало, а у його вдови почалось нове життя – вона взялася вишивати.
Усі свої візерунки жінка придумує сама. Ними ж оздоблює пошите за гуцульським звичаєм вбрання. Через кожен ґудзик, крізь кожну намистинку пройшла її хвацька нитка.
"Колись до мене сюди якихось науковців присилали – і вони тут бігали-вимірювали енергію, яку випромінюють мої ікони. То теє казали, шо навпроти отої з Ісусом на руках ого-го який вихор крутився! Але такі речі не для моєї голови", – розповідає 68-річна Василина.
Одного разу в гості до бабусі завітала пара, яка 8 років не мала дітей. Василина перейнялась чужим горем і порадила жінці помолитись перед диво-образом. Гуцулка лишила подружжя в кімнаті на нічліг. Через рік мандрівники подзвонили Василині й розповіли про поповнення.
Відтоді гуцулка завжди саджає молодиць на перину з вишитими подушками.
А ще рукодільниця має три авторські збірки поезії – книжки також є у домашньому музеї.
До майстрині у музей часто приходять туристи. Як Василина Янушевська-Шкрібляк музей навишивала – у відео від "Суспільне Око":