fbpx

НАША ІСТОРІЯ. Станиславівські оголошення: самотня жінка бажає познайомитись

Наша історія 10:59, 07.02, 2015

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам звичайні оголошення в тогочасній місцевій пресі.

Не за горами день Святого Валентина, тож багато хто вже замислюється над подарунком для коханої людини. А як шукали собі пару наші прабабусі?

Виявляється, вони не цуралися такого методу знайомства, як газетне оголошення. Його текст виглядав приблизно так: "Молода вдова з посагом шукає чоловіка, що має вік близько 40 років. Залізничник має перевагу. Звертатися за адресою: Станиславів, до запитання, скринька № 10". 

Чому ж авторці тексту так подобалися залізничники? Справа в тому, що в ті часи "колійова" робота вважалася дуже престижною. Залізничники отримували зарплату, значно вищу від середньої, уніформу, вугілля, оплачувану відпустку, безкоштовні квитки для себе й рідних, державну пенсію, інколи й службове житло. Панянки сто років тому мріяли вдало вийти заміж так само, як сучасні дівчата прагнуть зробити кар’єру чи стати знаменитістю. Адже тоді в жінки було значно менше можливостей "вибитися в люди".

Велике значення для пошуку "вигідної партії" мав посаг. Зауважте, авторка оголошення перш за все повідомила саме про нього. А про параметри фігури чи колір волосся в оголошенні жодного слова. Посагом могли бути гроші, нерухомість чи інше цінне майно. За тодішнім законодавством, чоловік мав повне право на свій розсуд розпоряджатися посагом у вигляді грошей. Якщо ж це був маєток, власницею вважалася дружина, але чоловік міг у ньому проживати й за згодою дружини керувати всім господарством. Чоловік повинен був повністю утримувати дружину, а в перший шлюбний ранок вручити їй цінний подарунок, і це було офіційно (!) закріплено у шлюбному законодавстві.

НАША ІСТОРІЯ. Станиславівські оголошення: самотня жінка бажає познайомитись 1

Закохана пара на вулиці Липовій у Станиславові.

Проте далеко не всі сприймали пошук партнера для шлюбу як суто ділову оборудку. В 1902 р. сталася подія, що красномовно довела: справжні почуття не можна втиснути у прагматичні рамки. Фридерик Кох, 26-річний юнак з багатої родини, власник великого маєтку під Калушем, закохався у вродливу, але бідну дівчину Амалію. Батьки юнака були категорично проти їхнього шлюбу й змусили сина заручитися з донькою місцевих багатіїв. Безсонними ночами Кох думав, як поєднати свою долю з коханою. І в нього з’явилася ідея: якщо він спалить свій маєток, багата наречена відмовиться виходити заміж на нього, бідного. І вже нічого не перешкоджатиме його шлюбу з Амалією. Він підпалив стодолу, а за нею запалали й інші будівлі та збіжжя. Вогонь був такий великий, що перекинувся й на сусідній маєток. Через це бідолашний закоханий став не перед шлюбним олтарем, а перед судом. Проте судді були настільки зворушені такою незвичайною любовною історією, що виправдали юнака. Тож в історії нашого краю була не лише мармулядова пожежа, а й любовна.

Олена Бучик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: