понеділок, 10 грудня

Станиславівські оголошення: слава і безслав’я годинникового майстра

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам звичайні оголошення в тогочасній місцевій пресі.
Реклама годинників, «Кур’єр Станиславівський» від 3 травня 1903 р. Реклама годинників, «Кур’єр Станиславівський» від 3 травня 1903 р.

Для сучасної людини годинник – це буденна річ, а колись він був предметом розкоші й символом високого статусу. Професія годинникаря була дуже престижною і, без сумніву, прибутковою.

Найвідомішим годинникарем Станиславова кінця 19-го й початку 20-го ст. був пан М. Єґер, однофамілець власника так званого "пасажу Єґера", нині будинок по вул. Січових Стрільців, 16. Свій бізнес пан Єґер розпочав у 1878 р. й успішно працював за панування Австрії й другої Речі Посполитої. Годинникова майстерня знаходилася по вул. Сапєжинській, 9 (будинок не зберігся), пізніше на Сапєжинській, 11. Як бачимо з оголошення, годинникар пропонував вироби таких відомих марок як "Longines", "Omega", які й у наш час є справжнім символом розкоші й престижу. Була в асортименті й оригінальна новинка – кишеньковий будильник. Очевидно, він був корисний для любителів подорожей.

В ті часи годинникар за допомогою певних знаків на задній кришці медальйона годинника міг позначити свою кваліфікацію, зокрема кількість нагород, отриманих на професійних виставках. Пан Єґер мав аж 10 таких нагород, що свідчило про його високу майстерність. Годинниковий бізнес пана Єґера був таким успішним, що невдовзі він вирішив його розширити й зайнятися ще й ювелірною справою.

Проте одного разу на бездоганній репутації годинникаря з’явилася маленька, але прикра плямка. В 1907 р. йому випала велика честь обслуговувати центральний годинник міста, що знаходився на ратуші. Але годинник працював украй погано, спізнювався на п’ять, а то й на сім хвилин. У ті часи містяни звіряли за ратушним годинником час, тож його відставання спричиняло незручності. Кілька мешканців міста через неточний ратушний годинник навіть спізнилися на поїзд, і на пана Єґера посипалися скарги. Він був змушений виправдовуватися й навіть подати замітку в газету, в якій пояснював, що зовсім не винен у тому, що годинник показує неправильний час. Він старанно налагоджує його майже щодня, але годинник старої конструкції, дуже знищений, крім того, в ньому бракує однієї деталі у механізмі циферблата. Тож як не старався майстер, досягти бездоганної точності в роботі ратушного годинника не міг. Радше за все пан Єґер цілковито мав рацію, але пляма на його репутації й неприємний "осад" усе-таки залишилися…

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

Олена Бучик

 

КОМЕНТУВАТИ