Головне завдання видання "Знаки часу. Тлумачення" – виявити приховану сутність поширених символів, знаків, талісманів, амулетів, оберегів, ритуалів, жестів сучасності; дослідити їх та з’ясувати, як християнам давати з ними раду.
Книжка складається з 38 розділів. Любомир Стринаглюк зупинився на кількох з них. До прикладу, у розділі "Астрологічне коло" автор розповідає, що захоплення астрологією у християнстві прирівнюється до ідолопоклонства.
"Чимало людей вважають, що 2017 рік є знаком Червоного Вогняного Півня. Мало хто задумується, що ніякий це не рік Червоного Півня, але це рік Божий, – сказав Стринаглюк. – Саме так треба сприймати кожен рік, який ми ведемо від нашої ери".
А от пірсинг, доводить автор книжки, – це знак рабства.
"А Святе Письмо говорить: не ставайте рабами інших людей", – каже письменник.
Досліджуючи пірсинг, він розповів, звідки взялася традиція носити сережки. Слов’яни запозичили її від скандинавів. Запорізькі козаки також носили кульчики.
"Кульчик у лівому вусі лицаря означав – єдиний син у матері-одиначки, у правому – єдиний син у батьків. В обох вухах – останній у родині, годувальник і продовжувач роду. Кульчик також трактували як захисний талісман, але головне – отаман бачив, кого слід берегти в битві", – розповів письменник.
Також він зазначив, що прихована причина пірсингу – автоагресія, суїцидальні прояви, що реалізуються через проколювання тіла, така собі символічна смерть.
Стринаглюк розповів, що у 80-х роках минулого століття носіння чоловіком кульчика у правому вусі означало, що він нетрадиційної орієнтації. Проколене ліве вухо, навпаки, вказувало на гетеросексуальність.
До речі, під час презентації представники обласної влади нагородили Любомира Стринаглюка премією імені Патріарха Володимира Романюка та Митрополита Андрея Шептицького у номінації "Друковане духовне слово".