Можна абсолютно спокійно стверджувати, що Новий рік – це яскраве відображення рівня мислення нашого суспільства. Щоб зрозуміти, як людина живе, досить дізнатися, з ким вона спілкується, яку музику слухає, що читає і, звичайно ж, що вона їсть – одні фактори виковують нас, як особистостей, а інші є проявом вже сформованого світогляду. Новий рік – не виняток, пише у своєму блозі на НВ переможець шоу "Майстер Шеф" Євген Клопотенко. Тому що, готуючи для близьких, ми хочемо зробити щось особливе, подарувавши їм емоції і відчуття свята.
І ось те, що ми готуємо, і є відображенням нашої свідомості. Але виходить, що в більшості випадків виключно наявність на столі "Мімози", "Олів'є", "Оселедця під шубою", "М'яса по-французьки" та салату з крабовими паличками викликає емоції, які ми так прагнемо отримати від прийдешнього свята.
Звичайно, зараз багато хто, насупившись і образившись, скажуть, що це традиція, що це своєрідна ностальгія. Але чому ми залишаємося вірні стравам, які були винесені з радянських їдалень 30-х років? Чому різні комбінації магазинного майонезу, варених овочів, консервованої риби, плавлених сирків, крабових паличок і докторської ковбаси змушують нас задихатися від захвату і вірити в диво Нового року? Чому ми вічно говоримо про розвиток, а на стіл ставимо страви, які застрягли в минулому і каменем тягнуть нас назад?
Ми, як і раніше, дбайливо зберігаємо частинку Радянського Союзу, відводячи йому почесне місце за святковим столом і ніжно називаємо поїдання важкої, просоченої майонезом їжі "традицією". До речі, ви коли-небудь помічали, що на свята і на похорони ми їмо одне і те ж: смажена в клярі риба, вінегрет, голубці, оселедець під шубою? В чому тоді різниця? Просто справа не в традиції, а в звичках. Ми звикли так жити і їсти, нічого не змінюючи, нам так зручно.
Ми невтомно нарікаємо на те, що у нас в країні нічого не змінюється, але при цьому не бажаємо змінити самих себе. Це просто наш спосіб мислення, результат якого виявляється у всьому, включно з їжею.
Кількість, в якій ми готуємо, – теж результат нашого мислення, це наші бажання, страхи і незнання. Тому що ми з усією щирістю і завзяттям бажаємо створити ілюзію достатку.
Так, ми не знаємо, скільки може з'їсти одна людина. Наприклад, приготувавши тільки курку (середня вага – 2 кг) та 2 кг картоплі, можна нагодувати 5 осіб. Виходить, що людині досить 800 г їжі, щоб відчувати себе абсолютно комфортно, але при цьому бути ситою. Якщо ви з'їсте більше (близько 1,2 кг), то вже не зможете встати з-за столу. А ще Новий рік буде зовсім не святом, якщо ми не вип'ємо. Тому так само варто враховувати, що чим більше ми п'ємо – тим менше нам потрібно їжі. Тому що, по-перше, рідина теж забиває шлунок і дарує на якийсь час відчуття насичення, по-друге, алкоголь так само містить калорії.
Чому б не приготувати в рази менше їжі і, подивившись о 4 ранку на стіл, на якому нічого не залишилося, не усвідомити задоволено, що ти, по суті, не голодний?
Так, є така версія, що ми готуємо величезну кількість їжі тільки тому, що хочемо провести наступні кілька днів у неробстві, лежачи на диванчику, невимушено їсти "шубку", а не стояти біля плити. Але давайте відверто: салати, заправлені майонезом, зберігаються 12 годин, без заправки – 18. Нам настільки наплювати на свій організм?
"Доїдай, а то зіпсується" – це своєрідна післяноворічна традиція, яку ми всі шануємо і, мабуть, не збираємося поки що від неї відмовлятися, як і від страв, які переміщуються з року в рік, починаючи з 1985.
Ось тільки навіщо ми все це їмо і готуємо?
Вся суть Нового року в підготовці до нього, в енергії, яку ви віддаєте святу. То чому б не спрямувати цю саму енергію на справу, яку ви справді любите, а на їжу витратити годину-дві?
Якщо ви любите малювати, то проведіть, малюючи, весь день, а потім поставте отриману картину поруч з ялинкою або новорічним столом чи взагалі подаруйте найріднішій людині.
Обожнюєте бігати? Пробіжіть 31 грудня більше, ніж зазвичай, витратьте саме на це свої сили, знаючи, що ви зробили те, що вас надихає насправді.
Ну а якщо ваша пристрасть – кулінарія, то витратьте ті ж 20 годин, навіть менше, на страви, які ви завжди мріяли приготувати, але з якихось причин не наважувалися. Тому що, повірте, салати, рясно приправлені майонезом, – це не запорука святкового настрою, а просто звичка і наша лінь щось змінювати на краще.